Леонід СОСНИЦЬКИЙ ("Голос України")
Запорізький «Новий театр» розпочав сезон з прем`єри під назвою “Місто Z: Хранителі”.
Сімейний та творчий союз Світлани та Владислава Лебедєвих досяг, на наш погляд, нового успіху. Власне, коли глядацька зала і плаче, і сміється, і після взагалі-то важкої — зовсім не розважальної — вистави більш як п’ять хвилин аплодує стоячи, то це про щось та каже.
Владислав Лебедєв, за першою професією, - журналіст. Він працював і редактором, і відповідальним секретарем кількох видань, і ось, зрештою, взявся за драму. Тепер вже в якості автора п’єси і виконавця однієї із головних ролей. Світлана цього разу лише (слово “лише” - тут жарт, звичайно) - режисер-постановник, хоча нерідко виходить на сцену у своїх же виставах як актриса і виглядає там просто блискуче.
А тепер про “Місто Z”. Так, до речі, Запоріжжя найчастіше називають його жителі. Цікаво, що про місто з такою багатою історією та традиціями фактично відсутній будь-який драматургічний матеріал. Так, сьогодні на сцені обласного театру імені Магара йдуть кілька вистав. Але все це — ефектні і професійні музично-пісенні шоу за мотивами відомого фільму “Весна на Зарічній вулиці” та комедії “Ревізор”. Остання перенесена в Олександрівськ (Запоріжжя) кінця XIX сторіччя, і насичена музикою Йоганна Штрауса, який начебто відвідував тоді повітове містечко на шляху з Петербургу до Одеси. І ось з’явилася “саунд-віжн-драма”, або п’єса-кіно “Місто Z. Хранителі”. Зйомки і монтаж продовжувалися ледь не все літо. Головні ж герої відеоряду - Запоріжжя і Хортиця. А ще запоріжці, відомі і не дуже, дороги до зони АТО, багато документалістики, чимало містики і таємничих легенд, які оточують історію заповідного острова посеред Дніпра.
Сюжет п’єси простий. Після кривавого бою десь у зоні АТО невідомі волонтери, і один із них у повному козацькому вбранні, рятують єдиного вцілілого, але важко пораненого бійця. Та чи радий він тому? Байдуже місто, байдужі до його проблем люди, і взагалі радий відібрати квартиру за отриманий кредит банк... І ось, начебто випадкова зустріч, з чоловіком, бізнесменом, який говорить якісь туманні, на перший погляд, речі, і які максималіст- доброволець ніяк не сприймає, періодично вихоплюючи навіть припасений на “чорний день” пістолет. Втім далі, з розвитком сюжету з перенесеннями в древню історію козацької Хортиці, в часи Громадянської та Другої світової війни, повернення і до зони АТО, спілкування із продовжувачами козацької справи сьогодні (лікування і підготовка колишнього бійця “по-спасівськи” просто вражає), - життя, як мовиться, налагоджується.
Власне ми не будемо розповідати сюжет п’єси, просто кілька висновків. Склалося стійке враження, що після відомого “УБН” (Г.Тельнюк) львівського театру імені Заньковецької — це перша на українській сцені актуальна п’єса про сьогодення. Де ні автор, ні режисер не намагаються обходити важкі питання про війну, про її кінець, про Майдан і пост-майданне розчарування. І, додамо, з честю виходять із дуже складних ситуацій, які самі ж вибудували. Про постановочні рішення С. Лєбєдєвої взагалі можна говорити годинами, а коли коротко, то ще раз: більш як тригодинна вистава переглядається на одному диханні — танці і пісні, відео і звуковий ряд виглядають органічно, і буквально легко, без натуги котяться впродовж розгортання сюжету.
Дуже хороший, по-новомодньому, кастинг. На сцені не так вже й багато акторів (багатьом доводиться з’являтися в кількох образах, але всі на місці, ніхто з ансамблю не випадає. Виконавці головних ролей - бійця Івана (О. Мосійченко), волонтерки Дарини (А. Соловйова), її батька-хранителя (В. Лєбєдєв), козака-характерник (Дм. Московцев) виглядали абсолютно переконливо. А вже кожен вихід на сцену Володимира Кириченка, відомої в Запоріжжі особистості і дуже колоритної фігури, який фактично зіграв сам себе, викликала бурю оплесків.
І на завершення ще одне, але суттєве зауваження. У виставі, яка починалася виключно російською (української спілкувався лише козак-характеринк, та лунали деякі пісні звукового ряду), під завершення практично всі герої заговорили українською. І глядач це і зрозумів, і оцінив. Так що в і у вистави, і у власне Міста Z є хороше майбутнє....