Валерія Юстинюк (Запорізька правда)

Темі кризи, що виникла у колись одному з найкращих у країні – Запорізькому обласному АКАДЕМІЧНОМУ музично-драматичному театрі імені Володимира Магара, наша газета присвятила чимало шпальт. Тож не має потреби деталізувати перебіг подій, які передували тепер уже у судовому порядку визнаному незаконним призначенню нині діючого директора Володимира Панькіна. Лишень уточнимо, що за позовом громадської організації «Запорізьке театральне товариство» (ГО «ЗТТ») Запорізький окружний адміністративний суд ухвалив рішення на користь ГО «ЗТТ», Дніпропетровський окружний апеляційний суд залишив рішення без змін про визнання протиправним і скасування розпорядження Запорізької обласної ради про затвердження складу конкурсної комісії, яка обирала Володимира Панькіна «на царство». Згідно чинного законодавства, всі акти, що є наслідком діяльності визнаної незаконною комісії, мають бути скасовані. А отже, очікуваний наслідок – оголошення нового конкурсу з чітким дотриманням закону.
Натомість, виконання рішення суду не відбулося, а призначений «на царювання» Володимир Панькін вдався до непритаманних творчій людині заходів – занурив театр в атмосферу репресій і з особливим цинізмом розправляється з неугодними творчими працівниками – людьми, які мали честь і сміливість протистояти кричущому свавіллю безталанних.
Так, саме БЕЗТАЛАННЯ з вини нинішнього директора стало сьогодні синонімом творчого жевріння у театрі. Храм мистецтва «заслуженими діячами мистецтв» виставлений на посміховисько на теренах всієї України. Ознайомтесь хоча б із нещодавньою рецензією у центральному виданні про театральне життя країни авторства авторитетного українського культуролога і театрального критика Інги Естеркіної «За двома зайцями погналися. Ні одного не спіймали…», опублікованої також запорізьким щотижневиком «МИГ», присвяченої черговій прем’єрі у цьому сумнозвісному театрі.
Тож про цю БІДУ говорять не тільки на Запоріжжі, але й інших регіонах, і в столиці. Як дітлахів «бабаєм», у інших театрах молодих несумлінних і недолугих артистів лякають «Панькіним», мовляв прийде і забере…
І якщо раніше про жахи переслідувань у театрі ім.Магара говорили між собою і пошепки. То нині, вочевидь, терпець у людей увірвався. З метою оприлюднити факти переслідувань творчих працівників з боку директора театру ім.Магара Володимира Панькіна, закликати громадськість не бути осторонь гострих проблем культури в області, привернути увагу владних структур до кричущої сваволі з боку керівника комунального закладу творчі допоки ще працівники театру вийшли на прес-конфоренцію.
Денис Астаф’єв, колишній актор театру ім. Магара, режисер, член Національної спілки театральних діячів України, ГО «Запорізьке театральне товариство»:
– Оскільки в суді я свідчив щодо адміністративного тиску на колектив з боку директора В.Панькіна, автоматично потрапив до числа «неугодних». 31 травня 2017 р. було складено акт на мене за нібито відсутність у театрі 27.05.2017, у день, коли саме і відбувався суд, і я надав офіційний документ – повітку, якою мене викликали; та все ж мені було виголошено догану. 1 червня я звернувся до профспілкової організації з проханням захистити мене від тиску з боку дирекції театру. Розпочався процес розгляду проблеми. У серпні, після відпустки, претензії посилилися. Щодня звучали вимоги писати пояснювальні: де знаходився, чи був присутній у театр, хоча робота всіх артистів завжди фіксується у щоденному розкладі на інформаційній дошці із зазначенням часу, місця, виду роботи, тож не потребує додаткового зітування. Я був змушений написати заяву про звільнення за власним бажанням 17 серпня 2017, бо більше не хотів розпорошувати свої творчі сили на безлуздя.( Нині Денис астафьєв є ровідним режисером ТЮГу у м.Дніпро. -Авт.)
Максим Ігнатьєв, актор театру ім.Магара, голова профкому театру, член Національної спілки театральних діячів України:
-5 жовтня 2017 року директор театру ім.Магара Панькін В.М. направив до Запорізької обласної організації професійної спілки працівників культури України подання з проханням «надати згоду на звільнення артиста драми вищої категорії Ігнатьєва М.Ю.» на підставі того, що я ніби-то «був відсутній на робочому місці 01.10.2017 більше ніж три години». 17 жовтня Запорізька обласна організація профспілки надала лист і витяг з постанови Президії про те, що такої згоди не надає. Тож 27 жовтня мені була оголошена необґрунтована і безпідставна догана (Наказ № 72-К). При оголошенні догани не було враховано ні моїх професійних здобутків, ні відсутності будь-яких порушень дисципліни за всі 16 років роботи в театрі, ні ступеню тяжкості цього так званого «порушення», як це передбачає стаття 149 КЗпП. Догана, акт від 03.10.2017 та подання щодо звільнення — ніщо інше, як цілеспрямований тиск із чіткою метою позбутися голови первинного осередку профспілкової організації, який активно відстоює права працівників та висловлює незалежну творчу і громадянську позицію.При цьому перешкоджання роботі профспілкової організації театру чиниться директором Панькіним В.М. з 2014 року. У жовтні 2016 року, при переході на контракту систему роботи, директор одноосібно вирішив, що профспілковий комітет театру не є дійсним, а профспілкова організація працівників культури не потрібна в контрактній системі, та закликав робітників виходити із профспілки.

Віктор Попов, заслужений діяч мистецтв України, режисер-постановник театру ім. Магара, член Національної спілки театральних діячів України, ГО «Запорізьке театральне товариство»:
– 6 жовтня 2017 року була оголошена необґрунтована та безпідставна догана (Наказ № 57-К) за нібито «порушення трудової дисципліни (невиконання пп. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5 наказу від 26.09.2017 № 130-ОД «Про підготовку та випуск вистави «Дон Кіхот» (автор І.Франко)» та невиконання істотних умов контракту)». Мої службові записки від 29.09.2017 та 30.09.2017, пояснювальна від 04.10.2017 враховані не були, як і факт завчасного виконання пунктів 3.1. і 3.2 Наказу № 130-ОД. При оголошенні догани не було враховано ні моєї професійної репутації, численних успішних прем’єр, не було враховано письмових пояснень і ступеню тяжкості порушення, як це передбачає стаття 149 КЗпП. А «тяжкість порушення» взагалі неймовірна: я просив щоб спершу заслухали мій режисерський задум, а тоді вже призначали дату прем’єри, постановочну групу і затверджували графік роботи. Обвинувачення в «істотному порушенні умов контракту» не тільки бездоказове і голослівне, але й абсурдне. Процес роботи над виставою тривав у жовтні й листопаді, всі істотні (та неістотні) обов’язки, зазначені в моєму контракті, я виконав. Прем’єра вистави відбулася 11.11.2017, тобто в зазначений у наказі №130-ОД неприпустимо короткий для творчості строк. Судячи з відгуків глядачів і журналістів — вистава вдалася. То за що ж мені оголошено догану? За те, що не підтримав кандидатури Панькіна В.М., що входжу до ГО «Запорізьке театральне товариство», яка виграла судовий позов щодо протиправності конкурсної комісії з добору керівника театру, що висловлюю власну точку зору на творчий процес.

Наталія Ігнатьєва, керівник літературно-драматургічної частини театру ім.Магара, член Національної спілки театральних діячів України, ГО «Запорізьке театральне товариство»:
– 1 листопада 2017 року мені, керівнику літературно-драматургічної частини, було вручено попередження про звільнення у зв’язку зі скороченням посади. Посада «керівник літературно-драматургічної частини» входить до реєстру творчих посад у театрі (Постанова КМ України від 23.02.2006 № 208) та примірного штатного розпису театрів (Наказ Міністерства культури України від 27.07.2012 № 798). Це фахівець, який редагує і пише тексти для сцени, стежить за правильністю мовлення акторів, шукає драматургію до постановки, аналізує вистави, вивчає та зберігає історію театру тощо. Скорочення цієї посади потягне за собою зниження якості основної діяльності театру. У даному випадку скорочення посади — це спосіб позбутися працівника, що має високий рівень кваліфікації, аналітичні здібності та незалежну творчу і громадянську позицію, є членом ГО «Запорізьке театральне товариство». Загалом у 2014-2017 рр. звільнилися «за власним бажанням» і були звільнені понад 40 осіб, у тому числі головний режисер, два головні диригенти, низка акторів, музикантів, рекламіст і фотограф, звукорежисери, працівники цехів, адміністрації. Дисциплінарні стягнення і штатні скорочення застосовуються директором Панькіним В.М. як спосіб розправи над працівниками за свободу слова, свободу творчості і свободу громадської діяльності. При цьому в штатному розписі з’являються нові посади, котрі посідають родичі та близькі люди директора Панькіна В.М. (у 2014 р. введено посаду «начальник рекламно-інформаційного відділу» для дружини директора Панькіної І.А.; у 2017 р. створено необов’язкову в обласному театрі посаду «директор-розпорядник» для протеже директора Редько І.О.; на вивільнену посаду головного режисера взято людину, що не має повної вищої освіти (магістр або спеціаліст), досвіду роботи на посаді режисер-постановник 3 роки, та вистави якої фахівці оцінюють як низькоякісні і вульгарні, образливі для української культури (стенограми «Січеславна-2015», «Січеславна-2017»).
Серед інших фактів неприпустимих дій та бездіяльності з боку директора театру Панькіна В.М. та його команди: 1) втручання в роботу громадських організацій (Профспілка, Національна спілка театральних діячів України, Запорізьке театральне товариство); 2) скасування конкурсу на вакансію «режисер-постановник» на другому етапі проведення; скорочення цієї посади; 3) зволікання з оголошенням конкурсів на творчі посади (за законом конкурс оголошується негайно); 4) відсутність планування творчої роботи та створення «авральних» ситуацій у творчій роботі та у виробничих цехах (наприклад, протягом усього жовтня 2017 р. в театрі йшли репетиції лише однієї нової вистави за участю 4 акторів, решта творчого складу понад 100 осіб у нових роботах зайняті не були; в прокаті йдуть вистави, на які досі не дошито повний склад костюмів тощо); 5) перекладання відповідальності за виробничі травми на самих працівників і цькування тих працівників, що перебувають на лікуванні; 6) скасування всіх іміджевих творчих проектів театру, що існували раніше, без упровадження будь-якої заміни; 7) ігнорування відвертих порушень дисципліни з боку тих працівників, що підтримали кандидатуру Панькіна В.М. під час конкурсу на посаду (доповідні про спізнення на вихід під час вистави, про неявку на вихід під час вистави залишаються без уваги); 8) стеження за працівниками й неетична поведінка (директор і його команда дозволять собі не вітатися з працівниками, ображати гідність працівників, погрожувати їм тощо).

– Нажаль, бездіяльність посадовців і їх зволікання з виконанням рішення суду, сприяють тому, що обраний протиправною комісією директор впроваджує режим терору в театрі ім. Магара і влаштовує персональну вендету всім працівникам, які посміли захищати законність у культурі та не підтримали його кандидатуру під час проведення конкурсу, – коментує ситуацію Надія Петренко, голова ГО «Запорізьке театральне товариство», заступник голови Дніпропетровського міжобласного відділення тНаціональної спілки театральних діячів України. – Сподіваюсь, що громадськість, зацікавлена у споживанні якісного театрального продукту, застосує важелі впливу на владу і спонукає змінити ситуацію на краще. Адже владі достатньо лише, дотримуючись чинного законодавства, виконати рішення суду.
Щоб у читача склалося вірне враження від поданої інформації і не було сумнівів щодо об’єктивності оцінки того, що відбувається у театрі ім. Магара ми звернулись за коментарем до визнаного авторитету у театральній галузі України і без перебільшення можна сказати Європи – видатного українського актора, генерального директора Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, народного артисту України(2004), члена кореспондента Академії мистецтв України, доктора філософії, професора Михайла Васильовича Захаревича.
Нагадаємо, що з 1972 по 1981 рік Михайло Васильович був актором нашого театру, а у період з 1984 по 1992 – був його директором. Цитуємо Майстра без купюр:
«Коли люди, які наділені владним повноваженнями, не дортимуються Законів і підзаконних актів, – це свідчить про те, що відкривається шлях до диктату та узурпації повноважень.
А коли керівники театру, або ж театрів не мають фаху, то вони приводять колектив до рівня свого розуміння творчої довершеності. Як правило, такі керівники розвалюють систему управління в театрі, і в кінцевому результаті, знищують театр як творчу інстанцію.
Я мав честь піднімати із занепаду творчі прагнення колективу Запорізького музично-драматичного театр( тоді ще ім.Щорса).
Він став першим в Україні завдяки визначеним та узгодженим пріоритетам колективу і керівництва театру.
І я дякую за те всім творчим, і взагалі, всім працівникам найкращого на ті часи театру України.
Звертаюсь до очільників з проханням: зверніть увагу на ситуацію в театрі, де формується, в тому числі, не тільки духовність моїх запоріжців, а й майбутнього всієї України.
Мої дорогі колеги, «магарівці», любити свій театр – це любити своє творче майбутнє і знаходити найкоротший шлях до мети. Раби не впливають і не вирішують. Майбутнє досягається свободою і демократією.
Я вірю у Вас і люблю Вас. Перемога у Ваших діях.
Шанобливо,
М.Захаревич,
народний артист України, член-кореспондент Академії мистецтв України, доктор філософії, професор».

Друзі! У мене – все. Тут нічого додати. Разом із театральною спільнотою Запорізького краю сподіваюсь на те, що очільники таки ж проведуть «розбір польотів» і виконають свою законодавчо врегульовану місію. Тож далі буде!