Театральна риболовля | T-fishing

За давньою традицією, театрами в Україні керують люди режисерської професії – виставу, мовляв, поставив, то й колективом зможеш керувати. Бувають приклади, коли до керма прориваються люди акторської професії – «оптимальний/компромісний варіант для збереження колективу».
І зовсім не часто можна зустріти на керівній посаді українського театру справжнього менеджера, який розуміється на комунікації, не плутає ТАКТИКУ зі СТРАТЕГІЄЮ, та працює не на задоволення власних творчих амбіцій, а на досягнення поставлених задач, виконання KPI.
Згоден, для одного речення, схоже, забагато незрозумілих театральним людям слів.
Та й для чого в них розбиратися, коли можна жонглювати модними термінами, і здаватися знаючою людиною. В театральній царині пропозицію «зайнятися маркетингом» треба сто разів переуточнювати, бо під нею цілком може розумітися написання дописів у соцмережі, або банальна зйомка роликів для Тік-Току. Одним словом, зустріч з дивом гарантована.
Додає цьому трешу і ситуація з конкурсами на рівні департаментів та міністерств. Там у визначенні та розумінні базових управлінських дефініції ситуація не набагато краща. Тому й сидять у конкурсних комісіях максимально далекі від менеджменту люди, які обирають керівників-космонавтів й очікують театральних проривів.
Проблема ця давня.
Університет сучасних знань спільно із Товариством «Знання» її ідентифікує. Най навіть і ставиться до менеджменту із певним магічним мисленням – прийде менеджмент – і секретними діями наведе лад. Направду, жодних секретів менеджменту нема, окрім того, що займатися ним треба системно й постійно самовдосконалюватися. Книжки відповідні почитати, вже не говорячи, про отримання профільної освіти.
Одним словом, на запрошення Університету прочитав вводну лекцію з Театрального менеджменту. Звісно, вона не вичерпує тему – хіба що привідкриває дверцята до управлінського світу.

Але довга дорога починається з маленького першого кроку.
https://youtu.be/nat3c-v2c5Y