Едуард Бобровицький
До Запорізького центру журналістської солідарності на зустріч з журналістами-переселенцями завітали директор та режисер-постановник «Нового театру» Владислав Лебедєв і актор цього театру, більш відомий як директор видавництва «Дике поле» Олександр Лазутін.
Двадцять років Владислав мешкає у Запоріжжі, працював у міській газеті «Запорозька Січ», журналах, а декілька років тому створив і очолив «Новий театр».
Журналістську практику Влад проходив під керівництвом Петра Положевця, який свого часу був заступником редактора газети «Комсомолець Запоріжжя» (нині «МИГ»). Саме Петро Григорович розгледів у ньому неабиякі задатки журналіста і запропонував роботу у столиці, але Влад повернувся на рідну Дніпропетровщину, працював там редактором газети. Потім переїхав до Запоріжжя, де мав очолити кафедру газетного менеджемента в одному з вишів.
Паралельно Владислав почав грати на сцені запорізького муніципального театру-лабораторії «Ві» (Vie).
Пройшло ціле десятиліття, доки Владислав вирішив створити свій власний приватний авторський театр, бо його завжди засмучувала і обтяжувала стандартність академічних театрів, хотілося створити справжній храм мистецтва, наукову лабораторію по дослідженню людської душі, моральну, духовну кафедру суспільства. Тому, що для такого великого промислово-індустріального міста два театри, вважав Лебедєв, це дуже замало!
Історія «Нового Театру» розпочалася 25 лютого 2012 року з вистави «Тринадцятий апостол» – в день 125-річчя від народження видатного українського режисера-новатора Леся Курбаса. За перший рік творчої роботи «Новий Театр» підготував сім прем’єр. Наступного року було випущено ще чотири прем’єри. Всього через рік, у 2013-м, театр взяв участь у Міжнародному театральному фестивалі «Театр. Чехов. Ялта», на якому вистава «Медея» стала лавреатом.
Наступного року було «Приборкання норовливої», присвячене до 450-річчя з дня народження великого Вільяма Шекспіра. У виставі брали участь 15 акторів – це наймасовіший спектакль у репертуарі.
У 2015 театр підготував виставу «Город Z. Охоронці» у жанрі саунд-віжіон-драма, тобто виставу-кіно про рідне місто і війну на сході України, яка вже крокувала кровавими плямами по Донбасу… У тому авторському патріотичному проекті поруч з заслуженими артистами України Надією Стадниченко і Віктором Гончаровим, викладачами театрального факультету ЗНУ, на сцену виходили їх студенти. Достатньо сказати, що вистава ця стала лавреатом Першого Всеукраїнського фестивалю патріотичного театру «Миротворець» у Дніпропетровську.
Протягом десяти років «Новий театр» видав на суд глядачів 29 вистав. Його визнано найбільш гастролюючим театром: до війни актори 10 разів на місяць виїжджали у невеличкі місця Запорізької та Дніпропетровської областей.
Сьогодні театр відстоює свої новаторські позиції на культурному фронті, завдяки новій роботі – «Барабани вночі». Жанр вистави означено – трагікомічне кабаре за мотивами однойменної п’єси Бертольда Брехта. У постановці бере участь і Олександр Лазутін.
Він згадав, як грав ще у студентському театрі (Олександр випускник філологічного факультету ЗДПІ, нині ЗНУ). Потім, з відкриттям у нашому місті Театру юного глядача, кілька років був там завлітом. І ось нещодавно доля перетнула Олександра і Владислава…
Владислав розповів, що працювати над виставою актори театру розпочали ще у 2021 році. Саме цю п’єсу в Україні ніхто не ставив, тому що вона вважається дуже суперечливою і важкою саме у принципах і підходах боротьби за любов. Прем’єра мала відбутися 25 лютого 2022 року, до 10-річчя театру, але цього не сталося…
З початку широкомасштабної агресії росії проти України театр не працював півтора роки. Багато акторів виїхали за кордон. Трупа майже розпалася.
– Ми переробили виставу заново, переклали текст українською мовою, дещо в ньому змінили, додали відеоряд та інші театральні фішки, розвиваючи метод Бертольда Брехта. Наприклад, у фіналі виконуємо зонг. Це такий сучасний варіант актуальної поезії під музику. Наш зонг вийшов дещо незвичним – музика німецької групи «Рамштайн» на вірші Андрія Жадана та мій приспів, – розповів Владислав Лебедєв.
Втім, вистава, яку готували до повномасштабної війни, зараз звучить навіть актуальніше.