Національна спілка театральних діячів України
«Якщо ми економимо на культурі, то за що ми воюємо?» Цю фразу Вінстона Черчилля так часто вживають, що ледь не перетворили на банальність. Але коли доходить до справи, то красива фраза залишається тільки фразою.
Хоча у Запорізька міська рада. Офіційна сторінка, мабуть, про цей вислів Черчілля загалом не чули, бо 7 грудня 2022 року 16 сесія Запорізької міської ради прийняла рішення щодо ліквідації двох муніципальних театрів Запоріжжя. Зауважимо, що в Запоріжжі всього ДВА! муніципальних театри. І обидва підлягають ліквідації. Запорізький муніципальний театр-лабораторія «Ві» Театр-лабораторія VIE минулого року відсвяткував своє 30-річчя, а Запорізький муніципальний театр танцю - 22 роки.
Чим керувалися депутати, проголосувавши за ліквідацію? Пояснювальною запискою директорки Департамент культури і туризму Запорізької міської ради Катерини Сімонової, яка містить ряд маніпулятивних та суперечливих заяв, що не спираються на факти. Так директорка заявляє, що «обидва театри сьогодні мають ряд проблем та потребують повного перезавантаження: немає попиту на культурний продукт; немає ефективних стратегій розвитку та маркетингу; відсутність розуміння цільової аудиторії театрів; плинність кадрів; відсутність бюджету розвитку». Ось тільки Міська програма «Культура Запоріжжя на 2022 – 2024 роки», яку готував той же департамент, зосереджується на досягненнях театрів і про жодні організаційні, фінансові, маркетингові чи інші проблеми тут не йдеться. Навпаки, одним з пріоритетів програми було надання майданчиків для роботи обох театрів.
Дивним виглядає і коментар для Муніципального телеканалу м. Запоріжжя директорки департаменту культури міської ради: «В театрі танцю штатної одиниці сьогодні 60 людей, з них 11 акторів. Усі інші це не актори. Тому і виникло питання цієї реформи. І все це фінансується десь 11 -12 мільйонів на рік. Це дуже багато для театру без своїх вистав, приміщення і тільки 11 акторів». (https://tvmtm.online/u-zaporizhzhi-vidbulas-16-sesiya.../) Знову маніпуляція! Штатний розпис театру включає 14,5 ставок художнього персоналу (диригент, режисер, балетмейстер, художник тощо) та 32,5 ставок артистичного персоналу (артисти балету, оркестру, соліст та артист допоміжного складу). Також театр має власний репертуар, з яким працює і зараз, здійснюючи показ благодійних вистав, виступаючи перед воїнами ЗСУ та тимчасово переміщеними особами, грає вистави та дає концерти на майданчиках інших театрів. Але оця заява директорки департаменту яскраво свідчить про абсолютну необізнаність керівниці у справах театрів, що входять до сфери підпорядкування міської ради.
Чи пропонує міськрада щось натомість? Так, на тій же сесії було затверджено створення комунального закладу «Муніципальний театр «Дім актора» на базі приміщення, що знаходилися у використанні Запорізького муніципального театру-лабораторії «Ві». Здавалося б – чому б ні? Якби не кілька але…
1. Думку та аргументи театральних колективів, які підлягають ліквідації не було вислухано. Депутатам не надали розширений аналіз діяльності театрів із зазначенням їхніх творчих досягнень, а економічні показники не враховували суттєві обмеження діяльності через пандемію у 2020 та 2021 рр.
2. Театри, на базі яких пропонується створити Дім актора мають різну структуру, жанрову та стильову спрямованість. Муніципальний театр-лабораторія «Ві» є драматичним театром, творча програма якого спрямована на популяризацію сучасної драматургії. Муніципальний театр танцю належить до музичного театру, який складається із хореографічного колективу та оркестру.
3. Новостворений театр має розміститися в приміщенні Муніципального театру-лабораторії «Ві», яке не відповідає вимогам для нормальної продуктивної роботи театру танцю. Існуючі постановки Муніципального театру танцю неможливо адаптувати до цього сценічного майданчика.
4. У Запоріжжі функціонує тільки два муніципальних театри і саме під час війни місто прагне скоротити їхню кількість до одного, в той час, як в усіх інших містах незважаючи на всі складнощі воєнного часу кількість театральних колективів не зменшується. Навпаки, такі міста як Ужгород, Суми та Коломия прийняли евакуйовані з Маріуполя, Сєвєродонецька та Херсона театральні колективи. Таке рішення свідчить про недалекоглядність та байдужість до культури Запорізької міської ради.
5. В пояснювальній записці зазначається, що «структура Дому актора включатиме мінімальну кількість адміністративного та технічного персоналу для ефективного менеджменту та обслуговування приміщення. У штаті також буде постійна трупа акторів та 6 посад режисерів, що дозволить повноцінно функціонувати всім театрам платформи, а також залучати до роботи талановитих режисерів з різних міст України та Європи». Однак, ніде немає інформації про кількість одиниць акторської трупи, а кількість посад режисерів викликає здивування у всіх, хто пов’язаний з театральною діяльністю і розуміє основні принципи функціонування театрів. Щоб забезпечити 6 режисерів постійною роботою (аби отримання заробітної плати було виправданим) необхідна трупа, що перевищує сумарну чисельність колективів обох театрів. Однак, в пояснювальній записці йдеться про скорочення видатків на утримання новоствореного «Дому актора» майже вдвічі, порівняно із сумою, що виділялася на утримання і організацію діяльності двох театрів, які підлягають ліквідації. Цей факт свідчить про некомпетентність та нерозуміння особливостей функціонування театральних закладів спеціалістами, які готували обґрунтування ліквідації двох театрів і створення нового закладу культури, що призведе до подальших проблем в організації діяльності новоствореного Дому актора.
Рішення міської ради щодо ліквідації театрів викликає занепокоєння, оскільки призведе до фактичного знищення як мінімум одного осередку театральної культури міста, що є вкрай негативним прецедентом, який демонструє ставлення Запорізької міської влади до культури, її ролі і значення в житті територіальної громади. В час, коли присутність української культури має збільшуватися, тим більше в східних і центральних регіонах, які найбільше постраждали від впливу російської пропаганди, запорізька міська влада навпаки зменшує кількість закладів культури, тим самим скорочуючи обсяг культурних послуг, які надаються і будуть надаватися населенню, зменшуючи можливість культурного впливу та залишаючи частину театральних працівників без можливості працювати.