Віталіна МОСКОВЦЕВА (Запорізька правда)
Warning: No images in specified directory. Please check the directory!
Debug: specified directory - https://blog.nt.zp.ua/images/pressa/sezon-21
«Театральний сезон ми закрили, та творчість не припиняється», - говорить головний режисер і актриса запорізького Нового театру Світлана Лебедєва. Справді: днями, 13 і 14 липня, невеличка трупа гастролюватиме в Миргороді з лірико-комедійним хітом «Наплювати мені на ваш мільйон!» за п’єсою Валерія Мухарьямова (запоріжці, на численні прохання, ймовірно, знову побачать цю виставу наступного сезону).
Улітку й на початку осені Новий театр має намір запропонувати запоріжцям велику концертну програму - слідкуйте за рекламою. А відкрити наступний театральний сезон планується наприкінці вересня або на початку жовтня.
- Відчуваю: щось зміниться! Відбудуться дуже важливі для нас перетворення. Але поки що не уявляю - які, - зізнається Світлана Лебедєва.
Такі думки не випадково бентежать головного режисера. Адже театральний сезон 2020-2021 через пандемію був надзвичайно важким, мало не вбивчим для невеличкого приватного театру, який на відміну від решти запорізьких театрів не має ані власної сцени, ані постійного фінансування від держави. Під час локдауну не можна показувати вистави – отже, немає доходів. Нема чим платити співробітникам. Відсутні кошти на нові постановки, оренду залів і ще багато на що… Та попри це, Новий театр усе-таки виживає. Зокрема, завдяки підтримці відомого мецената, генерального директора корпорації «Кераміст» Дмитра Зусмановича.
Причому, не лише виживає, а творчо росте – судячи з комедії абсурду «Останній герой» Станіслава Мрожека, якою Новий театр відкривав і закривав сезон 2020-2021. Якщо минулої осені ця вистава виглядала мляво і невпевнено, то 19 червня, на сцені ПК «Орбіта», вона ніби «наростила м’язи». Стала більш осмисленою, а від того – гострішою і смішнішою.
Крім того, минулого сезону Новий театр підготував прем’єру комедії маловідомого в Україні класика іспанської драматургії, бунтівного монаха Тірсо де Моліна «Ревнива до самої себе». П’єсі аж чотириста років, але сповнена молодої енергії вистава про примхи кохання прийшлася до душі сучасним глядачам. Яскраво проявили себе саме молоді виконавці, являючи публіці творчий потенціал Нового театру. Зокрема, у ролі слуги Вентури (такого собі Санчо Панси) продемонстрував хист до комедійності Іван Острівний. Цікаво дебютувала Олена Лебедєва (донья Анхела).
Крім того, минулого сезону Новий театр уперше включив до постійного репертуару веселу концертну програму «Антивірус» для великої сцени та освоїв камерний жанр «квартирників»-бенефісів, під час яких актори відверто і з гумором спілкуються із глядачами – щось на кшталт модного нині стендапу.
Новий театр не міг би існувати лише в межах Запоріжжя. Трупа безперервно гастролює. Її радо приймають у Павлограді, Тернівці й інших населених пунктах Дніпропетровщини. Але «подружитись» із амбіційними глядачами обласного центру - Дніпра - довго не вдавалося. І раптом нещодавно – прорив! Три вистави, що їх 2021 року Новий театр показав у Дніпрі, пройшли «на ура». На початку червня двічі за один день – о 16.00 і 19.00 – на сцені Дніпровського академічного театру драми і комедії при повних залах запоріжці показали спектакль «Що приховують французи». Дійшло до того, що господарі будівлі – співробітники «Драмікому» - підходили до акторів, висловлювали захоплення та запрошували «конкурентів» приїжджати ще!
Але все ж, окрім оптимізму, становище Нового театру вселяє тривогу. «Хочете вижити – ідіть онлайн», - радять доброзичливці. Але для того, щоб зробити це на належному рівні, потрібно неабияке технічне оснащення - його в Нового театру немає. Та й…
- Я настільки люблю живе дихання глядача, що навіть не уявляю, як це – перейти в онлайн, - зітхає Світлана Лебедєва. – Але карантинні обмеження не дають нам нормально працювати. А коли багато вкладаєш, не отримуючи нічого навзаєм, виникає відчуття, що розтрачуєшся марно. Влітку маємо переформатуватися, знайти нові способи спілкування із глядачем. Будемо думати.
Світлана права. Наступний сезон 2021-2022 для Нового театру - вже десятий. У мистецтві це – зрілий вік. Але, на відміну від людини, театр має шанс повернути молодість…