Є такі режисери, вистави яких треба бачити і не лише тому, що вони вже класики. «Imagine» Кристіана Люпи — продовження естетської оди часу, який витікає крізь пальці.
Не IKEA і не PRL, якого так не хоче бачити сучасна молодь у винайманих інтер’єрах, а розкішні меблеві артефакти старого родинного помешкання з безліччю книг, якби вашими батьками, чи дідусем та бабусею були Люпа і Сюзан Зонтаґ. Перший пласт цього (як завжди в театрального мага Кристіана Люпи) багатошарового дійства — якась дуже родинна, інтимна історія. Вона може стати триґером чогось вкрай особистого. Богемне середовище, смертельне ложе, приходять колишні жінки, коханки і коханці, друзі, творчі посестри і побратими... Їм сумно, ностальгійно, хтось забуває, що вчора залишилось у минулому й входить у колишні ролі, конкуруючи з іншими за місце головної особи у його житті. Він на лікарняному ліжку в осерді цього посткарнавалу, його alter ego — на візку... Чи, може, вони всі лише уява, його лихоманні сни?

Нова вистава вже класика польського театру Кристіана Люпи «Imagine» є недослівним продовженням попередньої роботи «Капрі ̶ острів утікачів» й здається, що сюди проситься в ряд якась третя постановка, яка доповнить цю ймовірну трилогію. «Imagine» є копродукцією Повшехного театру імені Зиґмунта Гюбнера у Варшаві й Повшехного театру у Лодзі, отримала нагороду Міжнародного фестивалю «Божественна комедія» за колективну акторську гру для всього колективу вистави, яку вже встигли побачити в Іспанії, Бельгії та Італії в межах гастрольного туру.

Як і однойменний меморіал автору пісні «Imagine» Джону Ленону в «Суничних полях» («Strawberry Fields») Нью-Йоркського Центрального парку, цю виставу можна сприйняти своєрідним театральним пам’ятником кумиру покоління хіпі, але це було би занадто плитко. Театр Люпи є водночас надзвичайно особистим і вельми масштабним, він ставить риторичні питання й наче в останній момент встигає вписувати щось до біса естетичним почерком у красивий щоденник. Здається, якщо запрацює запусковий механізм асоціацій, то можна замінити тих запропонованих умовних героїв на своїх власних. Якби я писала це до видання, головними читачами якого є українські театрали, я би сказаза, що ця сценографія, яка відкрилась моїм очам у першій дії «Imagine», так нестримно перенесла мене знову в гості до актора і педагога Олександра Кочнєва, творця свого лялькового театру Олега Новохацького, актора-ікони стилю Володимира Колчинського... Та зараз все менше тих, які бували в цих домах, бо той час, про який свідчить Кристіан Люпа, витікає крізь пальці.
«Imagine» Кристіана Люпи [галерея]
1 / 9

Унікальність театру Кристіана Люпи в тому, що він є сценографом і режисером. Він сам бачить цілісність майбутньої вистави без потреби нав’язування свого бачення співтворцеві, чи можливості заховатись за його візуальним рішенням. Хто є першою скрипкою у цьому тандемі Люпи-режисера і Люпи-сценографа? Здається, що першим є образ, а не слово. Відеозасоби, використані в «Капрі ̶ острів утікачів», в «Imagine» підкріплюються символічною фіксацією миті, часу. Тема війни, яка в попередній постановці не набула сучасної конкретики, в прем’єрній виставі 2022 року отримує правдиві імена, хоч питання автора звучать ще риторичніше під звуки гімну пацифізму, який сам Джон Ленон жартома назвав «справжнім комуністичним маніфестом».

В «Imagine» Ісусоподібний молодик, який був і в «Капрі», стає втіленням Ленона, але Люпу в жодному випадку неможливо звинувати в насильницькому вербуванні в свою релігію, хоч він і звертається до психодуховного феномену New Age і творчості Джона Леннона, який, будучи «новим Христом» епохи хіпі, пропонував уявити собі світ без воєн, країн і кордонів... Художник-режисер розкішно роздумує про життя й це хочеться встигнути побачити. Він аніскільки не провокує, як і оголеність акторів, коли вони стають інструментом, чи білим листком щоденника Люпи, чи власного, трансляторами думок Сюзан Зонтаґ, чи Антонена Арто. В кожного свій золотий час «нью-ейдж», з якого хочеться мати якийсь спогад у тій турбулентності, незрозумілості, втіленням якої наче і є друга дія вистави «Imagine».