Автор: Юлія Вебер

Історію жорстокого римського диктатора Калігули, що закінчується вбивством тирана, покажуть у столичному театрі ім. Івана Франка. Вистава "Калігула" від режисера Івана Уривського створена за мотивами твору Альберта Камю. Символічно, що автор закінчив свою п'єсу 1944 року, коли ще тривала Друга світова війна. Сучасна інтерпретація "Калігули" стане прем'єрою воєнно-театрального сезону. Тема диктаторського режиму й божевільних вчинків тирана, які призводять до фатальних наслідків, як ніколи актуальна зараз - коли українці змушені боротися з російським ворогом та імперськими зазіханнями країни-агресорки.

Знаємо, що "Калігу" вирішили ставити ще до початку повномасштабного вторгнення. Це було якесь своєрідне передчуття війни?

П'єсу "Калігула" хотів поставити, ще коли був студентом. Але вона мені завжди здавалася занадто політичною, тому відкладав. Торік улітку запропонував цей текст у театрі колективу й вирішили спробувати поставити. Якихось передчуттів повномасштабної війни тоді в мене не було. Якби довелося зараз вибирати п'єсу, то не знаю, чи б узявся за "Калігулу". Надто гостро зараз вона звучить.

І як свідчить історія - зло треба в зародку знищувати, щоб воно не проростало

З початком війни були великі сумніви, чи треба цю виставу продовжувати. Але потім подумав, що в п'єсі одна з ліній - зло. Знаємо, що жорстокого диктатора Калігулу вбили лише через чотири роки правління. І як свідчить історія - зло треба в зародку знищувати, щоб воно не проростало. Ця п'єса - спроба попередження для людства. Але історія світу демонструє, що це не працює, на жаль. І абсолютна влада призводить до великого болю і горя. Велика влада, зосереджена в одних руках не надто здорової психічно людини, - це крах і біль.

Чи змінився підхід до постановки з початком війни? Переосмислили образи?

Після війни все змінилося - я та історія. Тексти постановки лишилися ті самі, але змінилася призма їх сприйняття. Зараз ця п'єса набуває інших сенсів і змісту. Зараз вона сильно болюча - тема диктатора й сотні тисяч смертей. Свою п'єсу Альберт Камю написав 1944 року як антифашистську, а Калігула правив 37 року. Бачимо, що людство не засвоїло урок історії. Маємо певні паралелі із сьогоденням.

Яким є ваш Калігула? Чи зможе глядач провести паралелі з диктатором країни-агресорки?

Коли починали працювати, Калігула здавався трішки сентиментальним. У ньому можна було знайти й чорне, і біле. Зараз він сприймається по-іншому, як негативний герой. З одного боку, психічно нездорова людина, а з іншого - егоїстична особа, яка вбиває людей заради своєї втіхи й ідеї, яку він сам собі придумав. Тобто він вигадав світ, у якому хоче жити, де має абсолютну владу. Це страшно. Якщо треба буде, то паралелі проводитиме глядач самостійно.

Зараз звертаємо більше уваги на оточення диктатора. Ми залишили в п'єсі найближче коло людей Калігули, які виконували накази. І зараз цікава асоціація - банда, яка є в п'єсі. З одного боку, вони заручники диктатора, з іншого - це його прибічники, які під страхом погоджуються виконувати накази. У виставі немає насправді жодного позитивного персонажа, навіть Херей, який убиває Калігулу. І його особа зараз стає важливою темою.

Іван Уривський — режисер–постановник Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка.

2020 року отримав звання Заслуженого артиста України.

Втілив 15 постановок на 7 сценічних майданчиках 3 театральних міст України.

Лауреат Міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії» у номінації кращий режисерський дебют 2015 року

Номінант премії в галузі театрального мистецтва «Київська пектораль» сезону 2018/19 в номінаціях «Найкраща режисерська робота» та «Найкраща вистава камерної сцени».

Відзначений і рядом інших нагород.