https://t.me/KirillandhisFriends
Це чотиригодинне строкате складносурядне полотно за п'єсою самого Сербреннікова, в якому є і танці, і опера, і театр абсурду, гуляння і справжній грузинський патріарший хор на сцені.
З найсильніших епізодів — вся сцена заповнюється болем, коли Параджанов «підписує» вибиті під катуванням у в'язниці зізнання про «мужеложство» власним тілом, мачаючи в фарбу ноги, руки та спину, і ці конвульсивні розчерки нагадують контури герба СРСР.
Всю цю мальовничу драму про найнезручнішого художника Спілки зараз німці дивляться у будівлі колишнього заводського ангару в Дуйсбурзі.
Але ще до початку роботи над виставою йому треба було ще «відкрити» публіці та продюсерам Параджанова. Часи, коли про нього знала Європа, були давно... Хоча, якщо згадати, долею ув'язненого в СРСР режисера та художника цікавилися і Філліні, і Антоніоні, і Тарковський, і Годар, і навіть Міттеран. Ключ до Параджанова знайшовся несподівано швидко: Серебренников просто включив кліп Леді Гаги «911» — в основі його сюжету лежить видатний фільм Параджанова «Колір граната».
У спектаклі зайняті німецькі актори та трупа колишнього московського «Гоголь-центру»: Микита Кукушкін, Філіп Авдєєв.