natalybolharova.blogspot.com
Наталья Болгарова
Виставу поставила Тамара Трунова за п'єсою Сіркку Пелтола "Людяна людина". Прочитання п'єси Тамарою Труновою відрізняється від оригіналу твору, але тим не менш доволі цікаве. Головний герой вистави Рейне. Йому 60-65 років. Він займається продажем пилососів. Він розведений. Дружина живе далеко від нього. Син зі своєю родиною теж живе окремо від нього. Стосунки між ними не складаються. Тамара Труновка визначила жанр вистави як квест. Квест, під час якого герої перебувають у пошуку та відновленні стосуніків один з одним. В сучасному світі ми знаходимося в оточені технічного прогресу, в певному обмеженні часу через роботу. А це впливає і на міжлюдські стосунки, тому, щоб знову їх відновити, їх треба знайти за допомогою квесту.
Вистави Тамари Трунової дуже цікаві через сценічні рішення. Головне, що кидається відразу у вічі - це великий напис "HUMANITY", який то загорається, то згасає. Він загорається, коли між людьми з'являється певне тепло в стосунках, розуміння, а згасає як згасають стосунки. Ще одним героєм є Калеві, в якого Рейне знімає квартиру. Він самотній, нікого з близьких в нього немає. Тому він заради певної втіхи дивиться серіал "Санта-Барбара". Досить згадати, що цей серіал йшов дуже довго, не одне покоління його дивилося і ставав часткою життя. Для Калеві він став втіхою, що він мав змогу спостерігати за іншою родиною, жити чужим життям. Але це довго тривати не може. Рано чи пізно в житті відбуваються зміни. І в його житті з'являється Анну. Ці зміни відбуваються, дякуючи Рейне. Найкраще показати справжню самотність людини - це показати її під час будь-якого свята, бо саме тоді найбільш гостро відчувається самотність. Такою ж самотньою є онука. Батьки настільки зайняті з'ясуванням стосунків, що не помічають, що їх дочка завагітніла і тільки дідусь може надати їй необхідну підтримку. "У кожної людини своє призначення". Ці слова надають сили. Рішення з німбом, який символізує силу, теж є доволі цікавим.
У виставі ціакві рішення також стосовно акторських робіт. Неймовірно глибокий та проникливий Анатолій Ященко в ролі Рейна чіпляє з перших хвилин. Костянтин Костишин теж вражає. Хоч він і сам самотній, йому треба підтримка, але він знаходить сили допомагати іншим людям. Спочатку Рейне, а потім і онуці Рейне, передеодягнувшись в костюм оленя. Він потрапляє в родину онуки Рейне і розуміє, що дівчинці дуже потрібна допомога. Оксана Жданова зіграла онуку. Її Райса - це підліток: ще не доросла, але вже не дитина. Але в будь-якому випадку їй потрібна допомога, підтримка батьків, дідуся. У Ірини Ткаченко (дружина сина) та Акмал Гурезов (син) майже не було слів, але без слів грати важче, ніж зі словами. І вони зі своїми ролями справилися. У виставах Тамари Трунової значення має все. В тому числі навіть рухи акторів. Коли син розмовляє з батьком він, ніби, протягує до нього руки. Йому не вистачало батька протягом життя. Батько теж був чимось зайнятий і на власного сина не вистачало часу. Цікаве рішення було із внутршніми голосами. Коли ми розмірковуємо над чимось, ці внутрішні голоси розмірковують над прийняттям рішень.
З першого погляду вистава здається дивною, трохи незрозумілою. Як, я вже згадувала, Тамара Трунова відходить від п'єси і саме в цьому з'являється родзинка вистави. Здавалося, немає ніякої надії, але наприкінці вистави все-таки розумієш, що надія є. Можливо, треба вірити в Діда, а не в мороз. І для кожної людини є своє призначення. Рейне, виконавши своє призначення, вмирає від серцевого нападу. Але його онука Райса стає сильною, його син не розводиться з дружиною і Калеві починає жити з Анну. Він приніс людям багато добра. Крім того, вистава вчить (хоча Тамара Трунова вважає, що театр не мусить нікого нічому вчити) жити зараз, тут і не відкладати нічого на потім.