Саша Кабачок

Новини культурного фронту в Європі 🇪🇺
Сьогодні і завтра в Teatr Dramatyczny im. Aleksandra Węgierki w Białymstoku (Білосток, Польща) - прем'єра вистави "Inwazja" ("Вторгнення") у постановці Тамара Трунова за п'єсою Маліни Пшеслюґи.
Коли ти опиняєшся в чужій, але дружній країні і відчуваєш, що тобі бракує слів, символів і знаків, які б передали біль, який ти відчуваєш. При цьому ви сумніваєтеся, чи маєте право розділити біль? Або варто тримати це в собі і не продовжувати все, що відбувається? Страждаючий страждає один. Ті, хто виявляє емпатію, завжди недостатньо глибоко розуміють. Війна стирає кордони, весь адекватний світ стає однією територією протистояння злу. Але зло набуває нових облич і стає все більш неясним.

Коли ти опиняєшся в чужій, але дружній країні і відчуваєш, що тобі бракує слів, символів і знаків, які б передали біль, який ти відчуваєш. При цьому ви сумніваєтеся, чи маєте право розділити біль? Або варто тримати це в собі і не продовжувати все, що відбувається? Страждаючий страждає один. Ті, хто виявляє емпатію, завжди недостатньо глибоко розуміють. Війна стирає кордони, весь адекватний світ стає однією територією протистояння злу. Але зло набуває нових облич і стає все більш неясним.

 «Вторгнення» Маліни Пшеслуги

 Двоє українських біженців знайшли тимчасовий дім у Польщі. Зручні ліжка, персональні полиці в холодильнику, приліжкова лампа - все для зручності та комфорту. Відчувайте себе як вдома. Де б ми не були, ми почуваємося як вдома, як на війні. Війна не відпускає, не дає перепочинку, позбавляє ілюзій, зустрічає будь-яку тимчасово мирну країну за кожним порогом. Війна припливає й відпливає, перетинає кордони, переступає пороги, висихає між пальцями і формує всі мрії про майбутнє в пульсуючий пам’ятник тому, що ніколи не повториться.

 Ми зливаємось в одне ціле – наднаціональне і надлюдське. Ми починаємо помічати співзвучність мов і подібність облич. Ми перевіряємо піднесене «братство» простими діями, мовчанням, присутністю, прийняттям. Іноді ми терпимо більше, ніж можемо витримати, а іноді ми не можемо витримати взагалі.

 Чи любов править цим світом? Чи точніше відсутність любові?

 Двоє українських біженців знайшли тимчасовий дім у Польщі. Зручні ліжка, персональні полиці в холодильнику, приліжкова лампа - все для зручності та комфорту. Відчувайте себе як вдома. Але чи можна бути вдома, не будучи вдома?

Це - копродукційна вистава, що створювалася творцями трьох країн - Польщі, України, Литви - в рамках проєкту "Напрям Україна". Складна й болюча історія про жінок. І про війну. Хоч ми й не почуємо назв країн Україна або Польща, проте дві акторки говоритимуть польською, а три - українською.
Акторський склад: українські акторки - Жураківська Олеся (Театр на лівому березі, Україна),

Христя Люба (Театр “Золоті ворота”, Україна),

Анастасія Євтушенко (Молодий театр, Україна)

Моніка Заборська та Беата Хичевська (Театр ім. Алєксандра Венґєрка, Польща )

Режисерка вистави - Тамара Трунова (Театр на лівому березі, Україна).
Драматургиня - Маліна Пшеслюґа (Польща).
Сценограф та художник по костюмах - Артурас Шимоніс (Литва).
Музика - Марк Кубік (Польща).
Мультимедіа - Кшиштоф Кізєвіч (Польща).
Режисерки сцени - Кароліна Бєлавська та Катерина Вікторко (Польща).
Перекладачка - Люба Ільницька (Україна).
Подяка Драматичному театру ім. Алєксандра Венґєрка за колаборацію.
Окрема вдячність українському режисеру Stas Zhyrkov - за все, що робиш для українського, а тепер і для світового театру, за вміння організувати людей, за пошуки і той перший крок, який запускає проєкт.