Фестиваль-премию "ГРА" уже второй год подряд называют "Украинским театральным "Оскаром", подчеркивая престиж этого мероприятия и самой премии.

В последний день осени 30 ноября, в Киевском Национальном театре имени Ивана Франко состоялась церемония награждения победителей II Всеукраинского фестиваля-премии "ГРА". В поле зрения украинских экспертов и международного жюри, которое и определяло победителей на последнем этапе, были театральные работы разных театров Украины за период 2018 года.

Как известно, фестиваль-премия "ГРА" родился благодаря инициативе Национального союза театральных деятелей Украины и лично ее руководителя – народного артиста Украины, режиссера Богдана Струтинского. "ГРА" продолжается в несколько этапов – лонг-лист, шорт-лист лучших спектаклей. И уже на крайнем этапе приглашенные международные эксперты определяют победителей. Как это было и в этом году – европейские театральные специалисты посмотрели спектакли, среди которых нужно было определить самые лучшие (по версии фестиваля-премии "ГРА"). Напомним, что в этом году к основным номинациям добавились еще несколько:

========================================================================

Лучший сценограф

Петр Богомазов – за художественное решение спектакля "Кориолан" в Национальном театре имени Ивана Франко.

Лучшее пластическое решение

Алексей Бузько (спектакль "Кориолан", Театр имени Ивана Франко).

Лучшая мужская роль

Дмитрий Рыбалевский, за роль Кориолана. (спектакль "Кориолан", режиссер Дмитрий Богомазов) 

Лучшая женская роль 

Инна Скорина-Калаба (спектакль "Фрекен Юлия", Театр "Золотые Ворота").

=========================================================

1. Номинация "За лучшее музыкальное решение" 

Театр драмы и комедии на Левом берегу Днепра и лично Акмал Гурезов – за спектакль "Плохие дороги"

2. Номинация "Лучший хореографический спектакль"

"Правда под маской" (Львовский театр имени Соломии Крушельницкой).

3. Номинация "Лучший музыкальный спектакль в жанре оперы, оперетты, мюзикла"

"Скрипач на крыше" (Национальный театр оперетты, режиссер Богдан Струтинский).

4. Номинация "Лучший спектакль камерной сцены

"Фрекен Юлия" (Киевский театр "Золотые Ворота", режиссер Иван Урывский).

5. Номинация "Лучший поисково-экспериментальный спектакль"

"Мир в ореховой скорлупке" (столичный Театр на Печерске, режиссер Дмитрий Захоженко).

6. Номинация "Лучший спектакль для детей"

"Король Дроздобород" (Киевский муниципальный театр оперы и балета для детей и юношества).

7. Номинация "Лучший украинский драматический спектакль – лучшая режиссерская работа"

"Плохие дороги" (режиссер Тамара Трунова), Театр драмы и комедии на Левом берегу Днепра.

========================================================================

В художественных кругах фестиваль-премию "ГРА" уже второй год подряд называют "Украинским театральным "Оскаром", подчеркивая престиж этого мероприятия и самой премии.

По мнению одного из экспертов "ГРЫ", театрального обозревателя ZN.UA Олега Вергелиса: "Фестиваль-премия "ГРА" непосредственно выполняет то задание, о котором сегодня говорят политики в высших эшелонах власти. То есть это задача и сверхважная миссия – объединение Украины средствами культуры, художественного диалога. Ведь на карте "ГРЫ" – ведущие театры из разных регионов Украины: запад, восток, центр. С каждым годом к "ГРЕ" присоединяется все больше театральных коллективов, которые выдвигают свой творческий потенциал на суровый, но честный суд экспертного круга. Сам этот процесс и создает напряженную творческую и социокультурную интерактивность, в поле зрения не только интересные работы столичных театров, но и оригинальные художественные поиски в Одессе, Львове, Ивано-Франковске, Чернигове, других городах. Надеюсь на то, что при хороших обстоятельствах к премии "ГГРА" присоединятся и другие театральные коллективы, которые, возможно сначала не рисковали вступать в конкурентную борьбу со своими маститыми звездными коллегами. Итак, "ГРА" даже без политических лозунгов объединяет Украину, аккумулирует и оказывает мощный творческий потенциал, как бы пафосно это не звучало".

Театральний Оскар: шорт-лист.

Номінація "За найкращу драматичну виставу":

• "Погані дороги» Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра--переможець
• "Коріолан" Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка.

Єдина номінація, в якій точилася справжня боротьба.
Ані побиття немовлят, ані гри в піддавки…
Потужне змагання, переможця в якому визначають деталі.

Обидві вистави мав нагоду бачити на самому початку їх створення, і абсолютно очевидно, що порівняно з ними, в конкурсі, брали участь дві зовсім інші вистави. «Погані дороги» змінили адресу прописки, і певним чином заархівувалися у менший простір Театру драми і комедії. «Коріолан», подібно обробці заготовки скульптури, позбувся зайвого, та зосередився на головному. Зрештою, кияни та гості столиці мають два рівномогутніх театральних продукти, на які вартує витратити два своїх вечори!

«Коріолан» позбувся власної маніфесності. Віднині – це саме вистава. Видовищна, підкоривша на єдиному сценічному просторі абсолютно різні вікові категорії акторів, з їх різними школами. Режисерська закваска довела колишню різність до єдиної консестенції. Лишилися в минулому спроби окремих народних перетягувати ковдру на себе. Відбулася зачистка та прополка лексичних бур’янів відверто застарілого перекладу, що знову-таки зіграло на єдину цементну основу вистави.

Ну а про відпочатку дивне та невиправдане піаніно, яке в світі поточної політичної ситуації заграло зовсім новими фарбами, можна окремо говорити в світлі пророчої складової мистецтва.

«Погані дороги» вдалися до певних акторських замін, які підкреслили зовнішню відповідність внутрішній сутності. Стаціонарний простір дав можливість використанню підсобних приміщень на користь виставі та загостренню її сприйняття. Окремі акторські роботи – просто на розрив аорти.

Проте, конкурс є конкурс, і переможцем може бути тільки один, незважаючи навіть на подіну початкову мізансценічність обох вистав;-)

Тож…
Гра в мінуси.

Витягати виставу з драматургічного провалля – неймовірна режисерська сила. І виставу за виставою Тамара Трунова стартує не з нульової відмітки, а саме з мінусової. Шекспір – випробуваний століттями та причесаний від анахронізмів Павличка – більше плюс, ніж мінус.
(К1 : Д0)

Актуальність та своєчасність вистав така, що аж бринить.
Гостро, сіллю на незагоєне…
Архетипічність проти впізнаваної персоніфікації.
І там і там – захват! (К1:Д1)

Боротьба минулого із теперішнім.
Гра голосом та акторськими розвернутими жестами проти режисерських застосувань.
Абсолютний суб’ективізм, і моя перевага на боці сучасності «Доріг».
(К0:Д1)

Акторські роботи – вогняні!
Відірватися від Дмитра Рибалевського чи Вікторії Авдеєнко НЕМОЖЛИВО!
Круті всі.
(К1:Д1)

Цільність.
Розвести дві роботи виходить тільки у такий спосіб.
Кліповість та короткосюжетність «Доріг» – виправдана, обґрунтована.
Монолітність «Коріолана» – неперевершена.
(К1:Д0)

Номінація "За найкращу виставу камерної сцени":

• "Бог різанини" Київського академічного театру на Печерську
• "Фрекен Юлія" Київського академічного театру "Золоті ворота"---переможец

В номінації зустрілися принципово різні вистави. Так, в інших також неможливо порівнювати оперу з мюзиклом, чи з театром ляльок… Проте там ще можуть бути варіанти. А от в режисерській виставі та акторський таких варіантів немає. Епоха безрежисурної постановки завершилася десь в районі Островського… Сучасні акторські вистави – це рефлексії по невтіленому потенціалу під орудою режисера. Саме такою є «Бог різанини» Київського академічного театру на Печерську. Добре це чи погано? Та ні… Просто це такий факт. Не більше. Хіба що пересказ п’єси на пам’ять в умовному способі існування – якийсь окремий театральний жанр. Щось середне між читанням книжки та прослуховуванням радіо. Ані один з варіантів не потребує походу до театру.

Ну й далі за переліком.
Акторська вистава не зволікає на сценографію, звідси пустопорожні пересування стільців.
Акторська вистава використовує випадкові театральні засоби, не переймаючись необхідністю підводити до них драматургію вистави (вставні музичні номери – зонги) у виставі абсолютно загублені відносно загального тіла вистави.
Акторська вистава апелялює к бенефісів виконавців не зважаючи на розвалюємість цільності концепції вистави. Тому й про те, що вистава добігла до фіналу повідомляє субтитр перекладу, а не витікає із самої вистави. При чому, повторюся, це не є чимось погантим. Просто такий жанр, який, щоправда, досить дивно виглядає в світлі змагання за звання найкращого здоутку національного театру.

«Фрекен Юлія» в «Золотих» – повнісенька протилежність.

Домінування дієвості, насичений символізм, багатошаровість прочинань та трактувань, режисерське пропрацювання образу кожного з персонажів, унеможливлення жодного зайвого руху, блискуча концепція… Навіть перечитаний Стріндберг напередодні перегляду не дає змоги заплющити очі, та обійтися без візуального ряду вистави – що є одним з основних маркерів хорошої вистави. Кожна водяна пляма на стіні виводить на наступну сходинку запропонованого режисерського космосу. Не говорячи вже про шумове оформлення – акомпанемент вентилятора…

ІМХО, переможець в номінації – безальтернативно вистава «Фрекен Юлія» (Київський академічний театр «Золоті ворота»).

Номінація "За найкращу виставу для дітей":

• "Король Дроздобород" Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва---переможець
• "Пливе човен, казок повен" Рівненського академічного обласного театру ляльок.

Номінація дитячих вистав другий рік поспіль просто голосить про проблеми в задоволенні потреб дитячого репертуару. Вистави ніби-то є, а показати – немає. Навіть в лонг-листі категорії – всього три номінанти…

«Король Дроздобород» здивував…
Кажете, оригінальний музичний матеріал? Щонайменше кілька разів протягом вистави продовжував музичну фразу текстами з совкових пісень (естетика здебільшого також радянська).

Вибух кольорів на сцені, де розфарбовані актори зливаються з розфарбованими декораціями, серед яких не віднайти нікого – досить умовне задоволення. Проковтані колоритні персонажі (якщо не вичитати з програмки графа Жирафа, барона Барана і князя Карася – то знайти їх у виставі майже неможливо, не говорячи про відсутність їх присутності).

Окремі питання до логіки костюму. Одна королівська родина розодягнена «во всё лучшее сразу», а Дроздобород швидше схожий на майстра з СТО (в моменти, коли з ременем та з розпахнутою футболкой – Супермен). Так, рішення зробити жебрака Бобом Марлі – оригінальне. Проте, режисерські не реалізоване – в дії цього підкріплення немає, тому й передчуття досить швидко сходять на нівець.

І щодо складу виконавців. На ролях заявлені по три людини. І саме чомусь на конкурсному показі були частково голоси, які не прорізали відстань оркестрової ями, та/або існували в досить у статичний та неприродній спосіб на сцені.

Зі смаком у виставі «Пливе човен, казок повен» рівненських лялькарів – все гаразд. Переконливе сценографічне вирішення вистави! Візуальна простота та безкінечна дієвість – окраса вистави. Частина можливостей режисеркою використовується, частина – поспіхом проходить виставою… Відкритою багатокрапкою лишається титульний ЧОВЕН, який не переходить у фінальну крапку.

Ще більша окраса – бенефісні «полісські баби» – три акторки з вибуховою енергетикою, яка дещо сковується цнотливою режисурою, що є природнім процесом – режисерський дебют – далі буде сміливіше, завзятіше…

На сьогоднішній день вистава є, хіба що вікове сприйняття можна було підкоригувати –текстова домінанта вистави – не для малишні, а для більш старшого віку. Але це точно не конкурсний момент.

Номінація "За найкращу музичну виставу у жанрі опери/оперети/мюзиклу":

• "Скрипаль на даху" Київського національного академічного театрк оперети----переможець
• "Орфей і Еврідіка" Одеського національного академічного театру опери та балету.

Продовжується лінія з адаптацією сценічного простору під приїжджу виставу та більш вигідне положення театру, який грає в рідних стінах. Хоча, обидва конкурсанта грали на одній і тій самій сцені Театру оперети.

Одесити змушені були йти на жертви сценографічні, чим у певний спосіб руйнували внутрішню хореографію вистави. Хоча, номінація більше музична.

Те, що видавав оркестр – справжня насолода слуху. Пошуки сучасного трактування давньогрецького міфу – також нетривіальне. І хоча досить бентежить розділення Орфея на буратіно-центричний вокал та гутаперчиву пластику (на відміну від цільної Еврідіки), світ крізь VR-окуляри візуально приємно слухати та бачити.

«Скрипаль на даху» – єдина вистава, фіналу якої було не змога дочекатися – залишив глядацьку залу в антракті. Нічого із собою не можу вдіяти – дивитися безрежисурні постановки – не моє.

Здавалося, все в наявності – чудове лібрето, блискуча музика, круті актори… Цьому набору ще б режисера!… Естетика постановки тяжіє до минулого сторіччя, зі стиковим монтажем окремих сцен, паузами-провисами між ними, невиправданими входами-заходами акторів на/зі сцени, масовки а-ля «Голубой огонек» на Шаболовці, бездієва сценографія тощо…

З іншого боку – не подобається картинка – закрий очі, й насолоджуйся музичним матеріалом – номінація музична. І тут не вийшло! З одного боку заважав такий-собі український переклад, а з іншої – головний хіт мюзиклу «Lehaim!», який вульгарно переходить в нарочито проросійське «За ваше здоровье». Тут і прийшло розуміння, що уявлення про смак у нас діаметрально протилежні.

Номінація "За найкращу хореографічну/балетну/пластичну виставу":

• "Спляча красуня" академічного театру "Київ Модерн-балет"
• "Правда під маскою"  Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької----переможець

Вистава «Правда під маскою» найбільше вразила та захопила своєю програмкою! Прекрасний окремий продукт – із дизайном, широким діапазоном контенту, неймовірною концепцією балетів на музику Ігоря Стравінського…

Єдине, що або програмка (направду, окремий журнал) до якоїсь іншої вистави, або автор текстів із постановником мали різне на увазі…

Основний момент – до заявленого позиціонування – «модерний балет». Представлене на сцені (в першому більше, в другому – менше) – школа послідовного виконання набору рухів із різним ступенем синхронності. З можернового – спідня білизна, в якій танцюють виконавці.

Балет «Пульчинелла» наштовхує на питання доцільності розкриття питань взаємин в ситуації, коли герой нарцисичен, флегматичен та взагалі не про маскулінність.

Балет «Весна священна» за рахунок музичної експресивності та більш потужного чоловічого у головного виконавця – виглядає переконливіше, хоча загального враження хореографія не справляє.

Інша справа – оркестр. По-перше – чарівне звучання, а по-друге – яскраві поокремі виконавці – барабанщик у «Весні священній» повністю перехопив увагу зі сцени. Він був переконливим! Але номінація хореографічна, тому…

Враження, що Київ модерн-балет – найбільш пристосований для конкурсних та фестивальних показів колектив. Вистави від початку ставляться так, щоб бути органічно адаптованими до сценічних просторів України та закордону. Та й продукт свідомо експортного гатунку.

Вистава має дивувати вибагливого глядача, не дивлячись на надвідомість сюжету. Інакше – який сенс? Постановча група звертається не до причесаної цнотливої казочки, а до середньовічного оригіналу. При тому, вистава не стає 18+, адже втілення таке, що кожен вік зчитує той шар, який турботливо для нього приготовано режисером.

Вистава яскрава, направду модерна та багатошарова. Тут і реставрований середньовічний фольклор, й історичні аналогії (відповідний огляд від Людмили Семенюк), й енциклопедія сексології (під різним соусом подані кілька домінуючих «-філій»)… І це ще далеко не повний перелік.

І, безумовно, втілення. Задум, сценографія, пропрацювання образів виконавців першої та (що досить рідко зустрічається) другої лінії… Безкінечні режисерські вигадки – коли сюжетність відома, а від реалізації не відірватися… Органічне поєднання театральних жанрів – балет зустрічається із театром ляльок. До того ще рівень виконавчої майстерності, костюми, світло, блискучий тонкий гумор… Все це разом робить виставу високорівневою за всіма показниками!

Номінація "За найкращу пошуково-експериментальну виставу":

• "Світ у горіховій шкаралупі" Київського академічного театру на Печерську---переможець
• "Баби Бабеля" Одеського академічного обласного театру ляльок.

На момент творчої заявки в рамках Мініфестивалю британської драми це було заворожуюче-цікаво, на момент випуску вистави – сумнувато-сирувато. Судячи з відеоверсії Open Theatre вистава підросла та зміцніла… Але у якому вигляді вона постала перед членами журі – сказати не можу.

З очевидного – 100% відповідність заявленій номінації – це ПОШУК, це ЕКСПЕРИМЕНТ!

Вивести Гокінга в театральний простір – це круто само по собі. Далі постають питання до режисури і таке інше… Але відповідність очевидна.

«Баби»…
І цю виставу мав задоволення бачити до премії…
І саме тому фестивальний показ вважаю безповоротно знищеним.

Якщо в двох словах, то Євген Корняг поставив потужну режисерську виставу виходячи з максимальних можливостей акторського складу Одеського театру ляльок. Так, вони зірок з неба не хапають, але в запропонованих обставинах, з потрясними режисерськими знахідками та філігранно вибудовоною «кардіограмою вистави» – це неймовірно, гомерично смішно та атмосферно.
Було…
На іншому показі…
В іншому театральному просторі…

Вистава починається інтермедією – глядачі займають свої місця під «підготовче» існування акторок на сцені. Це тонкий ефект, який вибудовується та досягається вручну. І переривати його – це крах! А ще й на 40 хвилин…

Щоб відчути, про що йдеться, спробуйте естрадну мініатюру про «Раків вчора про три, а сьогодні по п’ять» почати дивитися з середини. А ще страшніше, коли цю мініатюру розірвати на «терміновий випуск новин»…

Неймовірно шкода знищеного епізоду з підпалом поліцейського відділку. Показану «петросянщину» режисер не ставив, а виконували її далеко не «аркадіїрайкіни»… Про це готую окрему замальовку під назвою «Краще курити, ніж говорити».

Тож, блискучу виставу «Баби Бабеля» треба дивитися в режисерській версії і, бажано в рідному просторі. А знаходження вистави театру ляльок з акторами живого плану в номінації експеримент – в цілому дивне. Так, це якісний театральний продукт, неймовірний вечір, але менше всього експеримент.

Нагадаємо, що театральний фестиваль-премія ГРА «GRA» («Great Real Art») проходить уже вдруге. Цього року кількість учасників, що пройшли технічний відбір, збільшилася з 70 до 83.

 

Лонг-лист "ГРИ"

Номинация "За лучший драматический спектакль"Академічний музично-драматичний театр ім. Лесі Українки м. Кам’янського – «Украдене щастя»
"Погані дороги» Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра--победитель
ГО «Фестивальний центр «Золотий Дюк», Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька – «Вона його любила»
«Дикий театр» (м. Київ) – «Кицюня»
Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька – «Одруження»
Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка – «Коріолан»
Чернігівський обласний академічний український музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка – «Скапен»

Номинация "За лучший спектакль камерной сцены"Creator (м. Київ) – «ЕФЕКТ Minetti»
ГО «АРС МАГНА», Київський академічний театр на Печерську – «Бог різанини»
ГО «Театральна платформа», Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка – «Війна»
Київський академічний театр «Золоті ворота» – «Фрекен Юлія»---победитель
Київський академічний театр юного глядача на Липках – «Місце для дракона»
Львівський академічний театр імені Леся Курбаса – «Королева краси»
Харківський державний академічний український драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка – «Замок»

Номинация "За лучший спектакль для детей"

ГО «Майстерня Мистецький Простір», Перший академічний український театр для дітей та юнацтва (м. Львів) – «Джалапіта»
Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва – «Король Дроздобород»---победитель
Рівненський академічний обласний театр ляльок – «Пливе човен, казок повен»

Номинация "За лучший музыкальный спектакль в жанре оперы/оперетты/ мюзикла"

Івано-Франківський національний академічний драматичний театр ім. І. Франка – «Гуцулка Ксеня»
Київський національний академічний театр оперети – «Скрипаль на даху»----победитель
Одеський національний академічний театр опери та балету – «Орфей і Еврідіка»

Номинация "За лучший хореографический/балетный/пластический спектакль"

n’Era Dance Group (м. Київ) – «Альфа»
Академічний театр «Київ Модерн-балет» – «Спляча красуня»
Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв «Академія руху» – «По той бік кургану»
Львівський національний академічний театр опери та балету ім. С. Крушельницької – «Правда під маскою»: ---победитель
Проект АРТІЛЬ (м. Київ) – «Артіль – Чотири вистави»

Номинация "За лучший поисково-экспериментальный спектакль"

Київський академічний театр на Печерську – «Світ у горіховій шкаралупі»----победитель
Львівський академічний драматичний театр ім. Лесі Українки – «Горизонт 200»
Одеський академічний обласний театр ляльок – «Баби Бабеля»
Перший академічний український театр для дітей та юнацтва (м. Львів) – «Прекрасні, прекрасні, прекрасні часи»
Харківський державний академічний театр ляльок ім. В. А. Афанасьєва – «Гамлет»