Міла Кравчук - блогер

В Україну їде Івана Чаббак – найіменитіша викладачка акторської майстерності з Голлівуду. Івана проведе двохденний майстер-клас та поспілкується з діячами українського кінобізнесу та театру. У столиці ажіотаж!

Якщо одразу запитати вас – хто ви? Що відповісте?

Відчуваю, що моя місія в житті – допомогти людям зрозуміти, що вони можуть стати сильнішими завдяки труднощам і страхам. І найкращий спосіб довести цю справжню силу – мистецтво. Моє завдання – сприяти розширенню можливостей світу через мистецтво за допомогою своїх знань та здібностей. Для мене велика гордість і втіха бути вчителем.

Де і яку ви отримували освіту?

Я навчалась в Оклендському Університеті в Мічигані – поведінкова наука, психологія та культурна антропологія. На мою думку, акторство та режисура повинні враховувати поведінку людей в реальному житті і те, як вони долають перешкоди на своєму шляху. Найкращий спосіб – застосувати науковий підхід і з’ясувати причини того, чому люди роблять те, що вони роблять, як вони визначають свої пріоритети і з чого виростають їх потреби.

Хто був вашим першим учнем?

Важко сказати, хто був першим великим клієнтом. Коли я вперше зустрічаю їх, вони схожі на всіх приїжджих до Голлівуду. Бідні фінансово, але багаті мрією. 20-річний Бред Пітт приїхав з Міссурі й працював на трьох роботах, щоб оплачувати акторські курси. Він сприймав це дуже серйозно і тренувався набагато більше, ніж мав робити за програмою. Він присвячував весь свій вільний час акторству, не мав соціального життя, але рішуче втілював свою мрію. Бред працював надзвичайно тяжко, щоб здобути й розвинути потрібні навички. Я пам’ятаю першу його сцену в класі. Це була п’єса під назвою «Данина». Йому потрібно було зіграти незайманого хлопця на пікніку з дівчиною. Останню найняв його батько, щоб парубок позбувся з нею цноти. Персонаж не знав цього, та ще й був дуже сором’язливим. В одній сцені він відкривав банку з маринованами огірками й підсвідомо поводився з ними, як з фалічними символами. А ніжку келиха з вином тримав так, ніби пестив інтимну зону.  Бред не усвідомлював, що робить, але був настільки талановитим, що дозволив інстинктам вести його. Я запитала після заняття, чи робив він ці маніпуляції свідомо. Пітт подивився на мене здивовано: «Які маніпуляції?». «З тонким сексуальним натяком», - пояснила я. Він почервонів, тому що справді не усвідомлював свої дії. Вже тоді я зрозуміла, що з його неймовірною пристрастю до роботи й відданістю інстинктам це буде нова велика зірка. І за кілька років він дійсно став героєм Голлівуду. Я це все до того, що необхідно багато працювати, щоб стати відомим. Потрібні роки напруженої роботи й акторських занять, безліч епізодичних ролей на 1-2 репліки перш ніж станеться великий прорив. Це справедливо для всіх без винятку.

За всі роки роботи ви навчились визначати, хто з учнів досягне успіху в кіно? Якщо можна, також з прикладами.

Багато зірок, з якими я працювала, приходили до мене на початку своєї кар’єри. Вони були без грошей, працювали на жахливих роботах, жили разом з такими ж акторами-початківцями по декілька осіб в одній кімнаті. Деякі навіть мешкали в трейлерах. І всі свої зароблені важкою працею гроші витрачали на акторські курси. Тому що мали мету – стати великими. Шарліз Терон перебивалася з хліба на воду й жила в жахливих умовах, але збирала кожну копійчину, щоб ходити до мене на уроки. Вона завжди була настільки старанною, що постійно репетирувала свої сцени з партнерами, щоразу проводячи серйозну роботу над персонажем. І настільки сміливою, щоб пропонувати свій варіант поведінки за результатами аналізу сценарію. Навіть під час обідньої перерви вона сідала десь поблизу, щоб подивитись на репетиції інших учнів. Так вона могла задовольняти свою потребу в отриманні знань. Хеллі Беррі працювала зі мною по 3 години на добу протягом трьох тижнів, коли готувалася до ролі в «Балі монстрів». І отримала за свою гру «Оскар». Я можу навести багато, дуже багато таких історій. Відданість роботі плюс ризик завжди дорівнюють успіху.

Як вважаєте, Голлівуд  –  жорстке місце чи справедливе?

Це просто географічна локація. Вона не може бути жорсткою чи справедливою – такими можуть бути лише люди, що там мешкають. І в «Голлівуді» є щедрі й безкорисливі люди, так само, як егоїсти та шахраї. Я живу тут понад 40 років. Це місце – те, що ВИ робите з нього і з чим ВИ його асоціюєте. Життя – це вибір. Просто оточуйте себе гарними людьми. Я це зробила.

Чому ваш майстер-клас також рекомендований режисерам і сценаристам? Які помилки вони найчастіше роблять в роботі?

Актори, сценаристи й режисери розповідають історію разом. Важливо, щоб вони мали уніфіковане бачення і створювали майстерний продукт як цілісна одиниця. 12-ступенева Техніка Чаббак – це система, яка допомагає акторам, сценаристам та режисерам розповісти динамічну історію. Яка МАЄ бути розказана. Я проводжу семінари по всьому світу, і окрім акторів їх завжди відвідують режисери та сценаристи. Завдяки Техніці Чаббак вони не тільки активізують свою кар’єру і отримують нагороди в своїх країнах, але й виходять на міжнародний рівень. Щодо найбільших помилок, то в режисерів та сценаристів часто відсутнє розуміння того, що їм потрібно не просто розповідати історію, а оповідати її в розвитку. Для персонажів, як і для аудиторії – це подорож, створена режисером та сценаристом. І щоб вона була цікавою та динамічною, потрібно працювати командою. Вимкнути своє его й орієнтуватися на спільний яскравий результат.

Хто був вашим інспіратором в професії?

Мій батько. Він був жертвою Голокосту – втік з Німеччини ще підлітком. Він використовував свої травматичні переживання не для самознищення, як робили це більшість людей з подібною історією. Навпаки, життєвий досвід надихав його жити та перемагати. В США він вивчився на юриста, щоб мати змогу боротися з несправедливістю і допомагати бідним та знедоленим. Подібно моєму батьку, я теж хочу змінити світ. Але моя місія полягає в тому, щоб поширювати людяність за допомогою мистецтва. Одночасно розважати й створювати зміни. Моя Техніка допомагає людям навчитися робити це – через персонажа для себе і далі – для широкої аудиторії.

Ви тренували багатьох акторів. А самі чомусь навчилися від учнів за ці роки?

Кожен актор, режисер чи сценарист – виклик, який надає мені прекрасну можливість вчитись. І це якраз те, що мене надихає. Кожен має свою особистість і свої потреби. А кожен сценарій має історію з потенційною можливістю змінити світ. Моя робота – це симбіотична співпраця з талантами. Я росту і вчуся паралельно з ними. Кожного дня я роблю щонайменше одне відкриття, пов’язане із спілкуванням з акторами, сценаристами чи режисерами, та використовую його в нових проектах. Я не припиняю відкривати щось нове, вчитись і розвиватись. Як і мої студенти, тому що цей процес – це і є життя. Освіта - ключовий інгредієнт у науці насолоджуватися життям і всім, що воно пропонує. Так ви можете змінювати його!

Скажіть, що найчастіше заважає актору розкритися на повну? Загалом, а не конкретно для якоїсь ролі.

Страх заважає. Але для справжнього артиста страх – це шанс знайти в собі сміливість та натхнення. Він може сприймати свої страхи та невпевненість, як прошарки та кольори, які можна використати для створення тривимірного унікального персонажа. Визнання отримує той, хто важко працює або це залежить від чогось вищого? Мається на увазі доля, талан опинитися в потрібному місці в потрібний час?  Люди, які вважають долю чи талан частиною формули успіху, використовують це як виправдання неуспішності. Успішні люди – активні в своєму прагненні. Вони самі творять свою долю і мають контроль над своїм життям. Ризикую повторитися, але скажу знову: важко працювати, ризикувати і бути сміливим – таким я бачу рецепт успіху.

Які помилки не дозволяють досягти успіху? Що робить актора великим?

Більшість акторських технік роблять акцент на вмінні імітувати емоції. Моя техніка базується на прийнятті емоцій, тобто болю, травм, страхів тощо, і використанні їх в якості палива для подолання проблем і досягнення мети. Більшість людей біль, проблеми та страхи приводять до самознищення. Не можна дати їм побороти себе. Вважаю біль потужним стимулом для активного пошуку рішення та розвитку. Тому моя техніка вчить приймати біль. Я вчу акторів сказати собі: «Я переможу не тільки не зважаючи на біль, а завдяки йому!». В житті також – коли трапляються погані речі, не можна дозволити їм знищити вас. Радше запитайте себе: чому мене це навчить і як я можу це використати? Коли ми працювали із Сільвестром Сталлоне над фільмом «Крід: Спадок Роккі», він переживав втрату сина. Для кожного батька це - велике горе, яке з’їдає його зсередини і може повільно знищити. Я сказала Сільвестру, що ми використаємо образ його сина і намагатимемось знайти рішення як для Роккі (котрий за сценарієм страждає від втрати дружини і кращого друга), так і для самого Сталлоне.
Допомогло. В інтерв’ю The New York Times він говорив, що робота над цією роллю стала для нього катарсисом. Він знову відчув себе живим. «Тепер я можу про це говорити, – сказав він. – Це принесло мені заспокоєння». За гру в цьому фільмі він отримав більше нагород, ніж за все попереднє життя – зокрема, і за оригінальний «Роккі» також. Техніка Чаббак базується на тому, щоб перетворити свій біль на силу. Де більшість людей визнають поразку й стають жертвами, ми намагаємось побачити шлях до перемоги. З Гал Гадот ми також перетворили її  слабкість на силу. Чи не жарт, що роллю, яка принесла їй міжнародну славу, стала «Диво-жінка»?

Хто сьогодні - ваша сім’я?

Донька, яка є блискучою викладачкою в моїй школі. Для мене це не лише рідна людина, а й друг на шляху зростання й розвитку. Вона багато вчить мене. Також мій чоловік – той, хто колись, дуже давно, допоміг мені повірити у себе. Повірити в те, що я можу зробити щось значне і корисне. Бо насправді я сумнівалася, чи можу створити щось особливе. Мої брати і сестри (їх шість) – ми завжди підтримуємо один одного. І мої студенти – вважаю їх моєю сім’єю.

У вас українське та російське коріння. Ваші бабусі й дідусі розповідали щось про Україну? Коли ви вперше завітали сюди і що для себе відзначили?

Мої бабусі й дідусі, мої дядьки і тітки були родом з України, лише говорили російською. Я росла далеко від них, в Мічигані, і не вивчала мову. Тож вони могли щось говорити, але я їх не розуміла (сміється).  Я люблю українців за їхню пристрасть і закликаю пишатися тим, що вони роблять
Що стосується мене, моє враження про будь-яку країну складається з вражень в першу чергу про людей. Я ЛЮБЛЮ українців, передусім за їхню пристрасть, і закликаю пишатися тим, що вони роблять. Тим, що вони хочуть бути кращими й готові працювати над цим. Я з нетерпінням чекаю можливості повернутися до України і провести тут більше часу. Оскільки мене дуже надихнула подорож сюди минулого року.

З ким і над яким проектом працюєте зараз?

З режисером і сценаристом Девідом Айєром («Тренувальний день», «Лють», «Загін самогубць») над його проектом в сфері соул-фуд. Тут також задіяні зірки його фільмів. Не можу говорити про більш детально, підписала угоду про нерозголошення. Але це епічно, і я пишаюся тим, що є частиною цього проекту.

Чи є роль, яку б Івана Чаббак хотіла зіграти сама?

Мені на 100% подобається бути «вихователем» талантів. Це безмежна радість для мене. Це роль мого життя!

Наскільки ви відкрита людина? Чи легко звірюєтесь людям?

Дуже відкрита, легко довіряюся іншим. Й очікую від людей сміливості бути такими ж до мене. Також вважаю терапевтичним говорити про щось, що зазвичай викликає сором в інших людей. Знаходжу великий комфорт і силу розкривати замовчуване. Я довіряю людям доти, доки вони не доведуть зворотнього. Але спершу – довіряю.

Смотри:

THE POWER OF THE ACTOR - Введение