Марина Константинова(https://www.dw.com/)
У виставі української Opera Aperta сучасний Київ зустрічається з Берліном 1933 року, готується нове "Євробачення", а головним героєм стає людський голос.
На що здатний людський голос під час війни - кричати, мовчати, лікувати, протестувати чи співати поп-хіти? Ці питання українська лабораторія сучасного музичного театру Opera Aperta досліджує у виставі "Vox Humana", світова прем'єра якої відбулася в Нойкелльнській опері (Neuköllner Oper) у Берліні. Постановка поєднує сучасний Київ і Берлін 1933 року, український фольклор, вокальні експерименти, рок, техно та фантазійну версію "Євробачення". Виставу демонструють у Берліні до 18 жовтня.
Київ сьогодні та Берлін 1933 року
Назва "Vox Humana" перекладається з латини як "людський голос". У цьому полягає суть постановки: вистава показує розвиток феномену голосу від фізичного звуку до суспільного та політичного вираження.
Опера починається в сучасному Києві з відео зруйнованого бомбардуваннями блошиного ринку. На цьому тлі хор виконує традиційну українську весняну пісню. Це заклик до тепла й сонця в країні, яка страждає від зимового холоду через удари по її енергетичній інфраструктурі. Творці вистави згадують, що в одному з київських приміщень, де Opera Aperta проводить свої репетиції, взимку температура опускалася до чотирьох градусів.
Вистава відмовляється від прямої хроніки війни. Із сучасного Києва дія різко переноситься до Берліна першої половини 20-го століття. Опера звертається до постаті Альфреда Вольфзона (Alfred Wolfsohn), німецько-єврейського викладача співу, який повернувся з Першої світової війни з важкою психологічною травмою. Його переслідували звукові галюцинації - крики вмираючих солдатів. Вольфзон почав експериментувати з людським голосом і вокальними вправами, намагаючись впоратися з пережитим. У його "Vocal Healing School" артисти досліджують можливості свого голосу, здатного не тільки співати, а й стогнати, хрипіти, шепотіти та видавати неймовірні звуки, що ховаються в голосових зв'язках людини.
У другому акті сцена перетворюється на поп-рок-шоу. Голос виходить за межі вокального експерименту й опиняється всередині популярної культури.
Що люди хочуть почути від українських митців
Частиною "Vox Humana" стали реальні розмови з мешканцями Києва та Берліна. Під час підготовки вистави учасники Opera Aperta виходили на вулиці двох міст і запитували перехожих, про що сьогодні має говорити театр і чого вони чекають від українських митців. Ці інтерв'ю увійшли до постановки.
Відповіді були абсолютно різними. Берлінець задумливо каже, що хотів би на виставі пережити емоції, поплакати. Киянка пропонує показати іноземній публіці не ще одну схожу історію про війну, а щось яскраве й несподіване - зокрема те, чому українці сьогодні радіють. Молодий німець на велосипеді нарікає на постійні невдачі Німеччини на "Євробаченні" і пропонує українцям навчити німців нарешті посідати гідні місця. А пенсіонер із Києва взагалі ставить під сумнів сам вибір жанру. "Опера - це якесь збочення, це не для простої людини. Опера й оперета - вони з "панського" життя", - каже він у вуличному інтерв'ю.
Творці вистави грають з очікуваннями перехожих - з уявленням про те, що українське мистецтво має бути трагічним, говорити про війну або, навпаки, розважати публіку.
Україна навчить Німеччину перемагати на "Євробаченні"
Зав'язка третього акту навмисно абсурдна. Українські артисти вирішують віддячити Німеччині за політичну підтримку та системи ППО і пропонують натомість те, у чому Україна справді досягала успіху: підготувати Німеччину до перемоги на "Євробаченні-2027". На сцені розгортається радикальний політичний гіперпоп-проєкт.
Однак для Opera Aperta конкурс - не лише об'єкт іронії. "Для українців "Євробачення" - це свято, яке об'єднує різні країни, і в цей момент ми нарешті можемо почути одне одного через пісні", - пояснюють учасники колективу в розмові з DW.
Усі пісні для третього акту написані спеціально для вистави. Головним хітом вигаданого "Євробачення" стає трек "Say Yes to No". Він побудований на ланцюжку протиставлень: відсутність голосу пов'язується з відсутністю людини, відсутність свободи - з відсутністю вибору, а відсутність зброї - з відсутністю миру. "No freedom - no choice, no weapon - no peace".
Звук війни
"Як звучить війна?" - це одне з головних запитань, яке ставлять автори опери. Як розповіли DW композитори Opera Aperta, під час створення вистави вони зрозуміли, що однозначної відповіді немає.
"У нас у голові виникла тисяча звуків. І ми зрозуміли, що найстрашніший звук на війні - це тиша. Наприклад, тиша людини під завалами", - каже композитор і співзасновник колективу Роман Григорів. "Або тиша перед вибухом - тиша очікування", - додає композиторка Валерія Виноградова.
Війна, за їхніми словами, не обов’язково має звучати в мистецтві як сирена чи вибух: цей досвід уже настільки глибоко увійшов у життя українських митців, що відображається в їхніх роботах незалежно від того, чи намагаються вони говорити про нього безпосередньо. "Мені здається, кожна наша клітина пронизана звучанням війни. І хочемо ми цього чи ні, цей контекст все одно вплетений у наш матеріал", - каже Григорів.
Чотири місяці замість двох років
У "Vox Humana" незвичайною є не лише форма, а й історія створення. Нойкелльнська опера запросила киян до своєї сезонної програми лише навесні 2026 року - після того, як через перенесення іншої прем'єри в програмі несподівано звільнилося місце.
Марічка Штирбулова тимчасово втратила голос напередодні прем'єри. Ця подія стала ще однією сюжетною лінією вистави "Vox Humana"Фото: Peter van Heesen
"Зазвичай вони працюють над однією постановкою близько двох років. Тут у них було всього чотири-п'ять місяців. Тому матеріалом для цього вечора ставало буквально все, що траплялося їм на шляху", - розповів глядачам перед генеральною репетицією драматург Нойкелльнської опери Денніс Депта (Dennis Depta). Звідси у виставі й вуличні інтерв'ю, і німецька поп-культура, і "Євробачення", і смішний та зворушливий монолог творця опери. Сама вистава продовжувала змінюватися аж до прем'єри. Напередодні генеральної репетиції одна з головних виконавиць Маричка Штирбулова втратила голос - у постановку одразу ж увійшли кадри з кабінету лікаря-фоніатра. "Ви можете прийти 13 разів і 13 разів побачити щось інше. У цьому одна з переваг театру перед кіно", - каже Депта.
Перша прем'єра Opera Aperta за межами України
Opera Aperta було засновано в Києві у 2020 році композиторами Іллею Разумейком та Романом Григорівим. У своїх радикальних роботах колектив поєднує сучасну академічну музику, український фольклор, електроніку, відео та перформанс.
"Vox Humana" стала першою з моменту заснування Opera Aperta постановкою, яку колектив готував до прем'єри за межами Києва, у Берліні. Для самих артистів це, як розповів драматург Нойкелльнської опери Денніс Депта, суперечливий досвід. "З одного боку, артисти говорили, як добре нарешті мати можливість нормально спати. З іншого - переживали, що у багатьох людей в Україні такої можливості зараз немає", - сказав він.
Наприкінці вистави учасники лягають спати на сцені - на документальних кадрах, які транслюються в цей момент, їхні співвітчизники так само сплять на станціях київського метро, ховаючись від авіаударів. "Ми б хотіли запросити вас також залишитися спати в приміщенні Нойкелльнської опери, але тут недостатньо місця для всіх", - з'являється напис у фінальних титрах вистави.
Для творців вистави важливо, щоб після перегляду у глядачів виникли нові запитання. Можливо, головне з них уже звучить у самій назві "Vox Humana": що залишається у людини, коли звичних слів недостатньо.
