Lyudmila Semenyuk
Мистецтво під час війни, воно, як наркотик, від нього отримуєш кайф, бо воно підносить тебе над реальністю. І чим вищий рівень театральної вистави, тим вищий рівень у крові серотоніну. Тому дивіться високе мистецтво. Воно помічне…💝 Як його відрізнити від підробки? Дуже просто. Нарешті у нас в Києві на високому мистецькому рівні із залученням експертів вперше підбили підсумки театрального року. Ініціювала Київський рейтинг «Театральний інфобум» відома театральна журналістка, оглядачка культури Укрінформу Любов Базів. Не знаю, як їй вдалося організувати це все, але вийшло дуже круто, чесно і цікаво… У мене всі оцінки співпали із відомими столичними театрознавцями. Крім вибору редакції. Але на те він і вибір редакції, це їхнє право💝У мене теж є свій особистий вибір переглянутого за рік. Це рейтинги і антирейтинги. І я не знаю, чого було більше: хороших вистав чи поганих? Почну з хороших. 🎭Найкраща — саме та, що зайняла першість в Рейтингу Укрінформу.
Однозначно — «Процес» у Театрі на Подолі.💝І тому кращий режисер року таки David Petrosyan. На жаль, передивившись за рік півсотні різних постановок, я не знайшла тієї, яка б могла перевершити інсценізацію Кафки, причому навіть ті вистави, які вже після неї поставив сам Петросян.
🎭Найкраща пʼєса року таки «Величне століття. Веселе» Sergiy Coolybyshev, яку поставив в Театрі «Золоті ворота»багатогранний, як діамант Olexo Gladushevskyy.
🎭 Моє відкриття року і відповідно найкраща актриса року — Olga Goldys, у тому ж «Процесі», «Отелло» та у «Полковник і птахи» в Театрі імені Лесі Українки.
Таке ж саме відкриття року — актор Артем Каратаєв, який у «Процесі» (дивись відео) підкорив публіку своїм неперевершеним образом Мерлін Монро, вона ж помічниця адвоката. Кращих акторів у мене багато, я дама впєчатлітєльна і сильно влюбчива. Тому обмежимося красунчиком Іван Шаран у «Слузі народу», ну що я мелю😁тобто — «Слузі двох панів», харизматичним мачо Олександр Форманчук у ролі підступного Яго на сцені Театру Лесі Українки у виставі «Отелло» того ж Петросяна. І мужнім воїном ЗСУ Андрій Луценко у ролі Реда Батлера із «Віднесених вітром». Хоч вистава Ігор Матіїв і не київська, але ж це мій особистий рейтинг❤️Ну хіба я винна, що у мене такий хороший смак🤗
А тепер (увага) антирейтинг! 🎭
Найбільший скандал року — продукт проекту «Нова опера» під назвою «Galia-24» у Жовтневому палаці, де всі музиканти грали голі на сцені, ходили голі по залу, але найскандальнішим було не це, але зловживання низькими звуковими частотами, через що багатьом глядачам стало погано із серцем та тиском.😥
Найгірша вистава року — «Королева краси» у Молодому Театрі. Бо коли актори бігають на камерній сцені голі і пісяють в раковину, а воно смердить глядачам🥵то це ніякий не Мартін Макдонах, а Андрій Білоус, на якого прямо під час вистави хотілося негайно натравити макдонахівських «Сім психопатів» з пістолетами в руках😁
Нудьга року — «Шановані безумці» у Театрі на Подолі: суцільний крінж, і одна мисля в голові: та за такі гроші я б краще посиділа в моєму любимому Vero Vero на тому ж Подолі🥱
Розчарування року — режисер Іван Уривський у повільному, але здається нестримному сповзанні до mass market.🤭 Іспанський сором, і можливо, навіть ганьба року — «Сойчине крило» в Київській опері, і багато букв про це хочеться написати окремо.🫣А
ле ж Новий рік, олівʼє, оселедець в шубі, самогонка, тому хай живуть, бо приблизно щось таке там і ставлять останнім часом.😁Невдалий старт року (за гучним грантом президента) — вистава в Національній опереті «З глибини», де глибоко зарили плагіат замість глибоких мислєй.
🫣Але головний плагіат року (єсть іх у нас) — це в обласканій премією GRA виставі Максима Голенка «Вороги. Історія любові», тому це потребує окремого дослідження ( ну от що я зроблю, ну живе в мені кримінальний репортер), а то критики, критики… Звикли аплодувати, вскакувати з місць, кричати браво… Чи то вони од радості, що скінчилося істязаніє високим мистецтвом, а ендорфін із серотоніном ще гуля в тілі