Юрій Радіонов

Театр

Там немає репертуарних театрів. В нашому розумінні жодного. Те, що англійці називають rep theatre є іншою, більш проєктною системою. Наприклад відомий The Old Rep (у свій час там працювали Лоуренс Олівʼє, Пітер Брук) в Бірмінгемі, мав 10 постійних акторів, які кожен місяць! випускали премʼєру (3 тижні репетицій і 1 тиждень показів). Тобто за рік створювали до 10 вистав, які гралися 1 тиждень і назавжди зникали. Зараз є ще декілька команд, які мають схожу організацію театрального процесу.
Сьогодні в Англії 1100 активних театрів, але в цих театрах немає акторських труп, режисерів, художників і інших творчих працівників. Це приміщення. Для втілення проєктів. У великих театрах-приміщеннях великі креативні команди директорів, продюсерів, менеджерів, а в маленьких часто лише декілька працівників, які допомагають організувати гастролі чи оренди. Або аматори, які своїми силами створюють проєкти (наприклад неймовірна команда Partington Theatre in Glossop вже багато років робить титанічний труд: випускають декілька вистав на рік, проводять майстерні, фестивалі - все це безоплатно).
Жоден актор в Англії не отримує постійну зарплату в театрі. Таких ставок не існує. А акторів там багато. 80 000 в офіційній базі, також є ще ті, хто не мають агентів. І кожен рік випускаються нові, бо університетів з акторським факультетом теж багато - 171.
Так, є кастинги у театральні проєкти. Але ключовим у цьому є слово «проєкт». Тому що зробити якісну виставу за 2-3 тижні мало хто зможе (Тому Katie Mitchell більше ставить в Європі). Саме стільки заведено репетирувати в Англії. Щоб зробити виставу «Марія» за У. Самчуком нам довелося домовлятися з 3 театрами. Кожен з яких впустив нас на 2 тижні.

Кіно.
На знімальному майданчику серіалу Корона (грав малюсенький епізод, принца Данії) спілкувався з британськими акторами, і вони були здивовані, що у більшості українських акторів є шоуріл (часто не однією мовою). Їм для цього потрібні роки, бо знімаються вони дуже рідко. Роками пишуть самопроби, а у відповідь нічого. А коли отримують роль, то це подія і велика відповідальність. (Трохи про Корону. Те що робила Imelda Staunton це фантастичний рівень. Ми знімали її фінальний монолог на весіллі Чарльза. Вона зіграла його більше ніж 10 разів (різні плани) і кожен раз це було глибоко і філігранно точно. В ній було королеви більше ніж в королеві. А в перерві між сценами вона сиділа на лавці разом з акторами масових сцен).
Але…
Їй пощастило. Постійно знімаються одиниці. Менше ніж 1%. Бо конкуренція неймовірна. Звʼязки і родинне походження теж грають важливу роль (Маккевой, Харді, Камбербетч неодноразово казали про це). Це все призводить до того, що велика кількість акторів маючи освіту не мають роботи, не витримують постійної бігатні по кастингах, конкуренції і туманного майбутнього. Багато хто вигорає, і йде працювати не за фахом. Бо за фахом майже неможливо.
І тепер до головного.
В Україні у акторів більше роботи. По-перше, ми маємо репертуарну театральну систему, яка надає роботу багатьом спеціалістам. На сьогодні в Україні понад 110 державних театрів. Тобто робота є! Інше питання, що більшість хоче закріпитися в Києві, обласні центри і тим більше маленькі міста навіть не розглядають. По-друге,
у нас більш відкрита кіноіндустрія. Маючи талант, освіту і адекватність - робота буде. А володіючи англійською мовою можна виходити і на міжнародний ринок. Все більше і більше наших акторів доводять це