Serg Vinnichenko(Театральна риболовля | T-fishing)

На фоні керівних ротацій в країні – про призначення, які сталися в українському театрі протягом 2023 року.
Іноді, процес призначення на керівні посади – сам по собі стає повноцінною театральною постановкою.
В київських театрах на Лівому березі та ТЮГу спостерігались спроби розвороту плину часу у зворотному напрямку. Здобутки попередніх періодів з якісного оновлення менеджменту, очевидно, не всім були до вподоби. Особливо, в світлі втрати різного типу впливу. Поява стратегії та вектору розвитку театрів так само заважало провадженню власних планів людей, які звикли розглядати державний театр як джерело власного збагачення (яскравий кейс з відчуження приміщень театру у центрі Києва на користь акторки цього театру).
До захисту здобутків стали і актори театрів, і долучилися лідери думок, засоби масової інформації. Через вивчення та розтлумачення норм законодавства, провадити маніпулятивні рішення стало суттєво складніше. Й як результат, вектор розвитку театрів розвернення на 180 градусів не зазнав. Виконуючою обов’язки директорки-художньої керівниці Театру на Лівому березі стала Олеся Жураківська, Київського ТЮГа – Марія Кривенко.
Центром не мистецьких, а керівних розборок ставав Кропивницький. Політичні амбіції втручалися до роботи Кропивницького академічного українського музично-драматичного театру ім. Марка Кропивницького. Рішення одного голови обласної ради стало наріжним каменем по його зміні. Призначеного керівника до кінця воєнного стану В'ячеслава Вандрашека намагалися позбутися, організували конкурс, який на момент написання цього тексту судовим рішенням визнано незаконним. Історія матиме продовження, проте всі ці чвари мають зовсім не мистецький характер.
Медійно галасно було із призначенням в.о. генерального директора-художнього керівника Національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької. Театральна спільнота Львова почала говорити про «чужинців» в місті, маючи на увазі Максима Голенка, який до того був головним режисером київського «Дикого театру», згодом – Одеського театру Василька. Проте відкритість команди (низка прес-конференцій та ґрунтовні інтерв’ю), та й сама налагоджена робота (п’ять прем’єр з вересня по грудень) почали натякати, що ніхто театр руйнувати не збирається. А навіть навпаки.
По випуску вистави «Земля» за Ольгою Кобилянською, Театр ім. Заньковецької отримав й головного режисера – ним став Давид Петросян, до того – режисер постановник Київського національного театру ім. Івана Франка.
Медійно спокійніше призначення відбулися у Вінниці, де Іван Педорук очолив обласний театр ім. Миколи Садовського, а Тетяна Побережна – обласний театр ляльок «Золотий ключик». З інших нових призначень – Рудольф Дзуринець очолив Закарпатський академічний обласний український музично-драматичний театр імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв, Олег Яцина став керівником Харківського академічного драматичного театру, Вадим Хаїнський – в.о. директора-художнього керівника Волинського академічного обласного театру ляльок. По завершенню попередньої каденції, директорка-художня керівниця Львівського академічного драматичного театру ім. Лесі Українки Ольга Пужаковська звітувала про здобутки театру, та переконливою програмою наступного періоду отримала пролонгацію свого контракту.