Національна спілка театральних діячів України
Другий спогад від Ростислава ДЕРЖИПІЛЬСЬКОГО, актора, режисера, генерального директора – художнього керівника Івано-Франківського національного драматичного національного театру ім. І. Франка:
"Я казав і кажу – і з кожним днем це усвідомлення приходить все більше: постать Олега Вергеліса, для української культури загалом і для українського театру зокрема, є непересічною. А насправді, мені здається, що тепер вона залишилася вакантною. Так як він любив театр – не знаю, хто ще так його любив і любить…
Він дихав театром, він ним жив, він творив театр, якщо говорити про людський бік його особистості. Олег був великим професіоналом, геніальним театрознавцем, людиною, яка мала дар відчути і зрозуміти митців. Таких людей мало.
Тепер розумію, що його ще відрізняло від раціональних творців рецензій, – він часто, а, може, й першочергово, підключав душу, своє чуття, внутрішній світ і через призму цього сприймав постановки, образи, ролі.
Олег не боявся робити те, чого він ніколи не робив. Він писав, вів передачі на телебаченні, робив зустрічі і вечори. Але, коли я подзвонив йому з Парижа і сказав: «Олеже, давай у виставі «Модільяні» будь тут і зараз на своїй території – як ти це бачиш, розповідай про Модільяні – чи біографічні моменти, чи роби свої рецензії на те, як грають актори…» І він одразу погодився.
І це ще одна унікальна історія – як нашому театру випало співпрацювати з Олегом Вергелісом у такий спосіб, коли він став частиною мистецького організму, став актором. І міг зсередини бачити те, як відбувається вистава.
До речі, те, що його найбільше відрізняло від інших, хто пише про театр, – Олег любив проникати всередину театру, занурюватися, щоб розуміти, як створюється постановка. Він був унікальний у цьому, це любив. В одному інтерв’ю він так і сказав «Модільяні – це продовження мого театрального роману».
Напевно, Олег Вергеліс – один з найбільш плодовитих театрознавців, журналістів, з огляду на те, скільки написав книжок, рецензій, як він стежив за всім, що відбувається з українським Театром не лише в столиці, а й поза межами, в обласних центрах. Він сідав і їхав, поки міг.
І писав до останнього подиху. І це його велика заслуга. А скільки він засвітив зірок – чи режисерів, чи акторів! І все це з любові. Усі розуміли, що коли він казав своє слово про когось, це великого вартувало. І я також не виняток.
Завдяки Олегу, я відбувся на сьогодні як режисер, керівник, бо він справді допомагав, стежив, радив, редагував деякі мої вчинки, які стосувалися поводження з владою, радив бувало, у моїх режисерських роботах.
Він завжди був включений. І це величезна втрата для мене особисто – втрата і професіонала, і порадника, і друга. Досі не можу збагнути, відпустити… я ще з ним спілкуюся".
#олег_вергеліс #журналіст #кінокритик #театральний_критик #спогади #богдан_струтинський #журнал_кіно_театр #національна_сіплка_театральних_діячів_україни #НСТДУ @Журнал "Кіно-Театр"