Олег Вергелис
Сталася майже історична театральна подія у масштабах театрального Києва. За умов воєнного часу та умов безпеки глядачів і акторів, Національний театр імені Івана Франка грав свою знамениту виставу "Лимерівна" в гостях, "у приймах", на Новій сцені Національного Театру імені Лесі Украінки.
Хвилювалися, звичайно. Нова сцена, новий простір, інша енергетика. До того ж термінова акторська прем'єра у цій виставі (через певні обставини воєнного часу) . Одну з головних ролей у п' єсі Панаса Мирного роль матері-п'янички Лимерихисаме сьогодні вперше зіграла актриса Театру Франка Ксенія Баша. Після декількох репетицій актриса увійшла в роль, яка у минулому столітті вважалася зірковою роллю у репертуарі Поліни Куманченко, Ганни Борисоглібськоі та інших видатних актрис свого часу. Я запитав у режисера І. С. Уривського після вистави - - "Ну, як тобі?" - - маючи на увазі екстремальність акторськоі прем'єри. Скупий у своіх словах на метафори (і щедрий на метафорі на сцені ) режисер сказав:"Чудово! Я задоволений! ". Така скупа репліка у вустах постановника вистави майже дорівнює визначенню "геніально! " у системі художніх оцінок пана режисера.
Отже, щиро вітаю актрису Ксенію Башу з важливою акторською прем'єрою у воєнний час, хай ця роль і ця вистава приносять тільки радість і насолоду - - і актрисі, і глядачам!
Сьогодні, до речі, у" Лимерівни" в Театрі імені Лесі Украінки був особливий та важливий глядач. Благодійну виставу відвідали захисники України та активісти волонтерською руху. Зал був заповнений вщерть.
"Сприймали уважно і вдячно" , каже художник цієї вистави Петро Богомазов." Деякі захисники, як справжні театрали, прийшли на "Лимерівну" з квітами. І коли дарували ті квіти акторам-франківцям, то був найщемливіший момент вже після вистави" .
Серед глядачів сьогоднішньої "Лимерівни" у Театрі Лесі Украінки була і народна артистка України Лариса Валентинівна Кадочникова, яка запам'ятала та відразу виділила серед його ровесників режисера Івана Уривського ще після його одеської вистави "Тіні забутих предків".
Після "Лимерівни" Лариса Кадочникова (легендарна Марічка у параджановських "Тінях" ) сказала мені:
"Я відчуваю, що Іван згодом стане режисером-феноменом всеукраїнського, а може і європейського масштабу. Високий сценічний символізм його "Лимерівни", насичена сценічна образність цієї постановки ніби повернули і мене у символічний світ параджановського космосу, коли ми працювали над "Тінями забутих предків" . На мій погляд, це велике щастя та велике везіння, що в Національному театрі імені Івана Франка з'явився молодий талановитий режисер, що може мислити на сцені образно, об' ємно, сучасно, символічно, парадоксально, ризиковано, відверто, зберігачи у своїх постановках високий рівень та високий штиль національної сценічної культури... "
Такі слова видатноі української актриси дорогого вартують.
Тож побажаємо режисерові та франківцям творчої наснаги, міцного здоров'я, наближення Перемоги і нових творчих пошуків.